Опера «Украдене щастя»

Одна із найвідоміших українських опер – «Украдене щастя» Юлія Мейтуса, написана за драмою Івана Франка. Плутанина доль і трагедія почуттів Анни, Миколи та Михайла співзвучна мелодіям гуцульського фольклору, з їх гострими ритмами та дисонансами, які композитор повсякчас використовує.

Опера Юлія Мейтуса на 3 дії, лібрето Максима Рильського за мотивами однойменної драми Івана Франка
Виконується українською мовою
Тривалість – 150 хв

Диригент-постановник – Ігор Лацанич
Режисер-постановник – Федір Стригун
Хормейстер-постановник – Орест Кураш
Хормейстер – Ірина Коваль
Художник-постановник – Тадей Риндзак
Балетмейстер-постановник – Герман Ісупов

З часу світової прем’єри 1960 р. на сцені Львівського театру опери та балету, опера «Украдене щастя» є однією із найвідоміших та найбільш виконуваних українських опер ХХ століття. Її автор Юлій Мейтус (1903-1997) – український композитор, у доробку якого 17 опер. Його творчість, зважаючи на час та обставини, у які жив і творив митець – нерівноцінна: поруч з художньо вартісними творами є чимало створених під впливом політично-ідеологічних обмежень радянської доби.

Дія I
Зимового вечора в хаті селянина-прикарпатця Миколи Задорожного сусіди зібралися на вечорниці. Сам господар ще не повернувся з роботи. Його дружина Анна занепокоєна — пора вже пізня, а чоловіка не видно. Згодом молодь розходиться. Від сусідки Насті Анна дізнається, що в цих краях з’явився Михайло Гурман, якого всі вважають загиблим. Колись Анна присягалася любити його до могили. Звістка про появу Михайла посіяла в ній тривогу, адже вона заміжня, а одночасно й радість — коханий живий.
Повертається Микола, до крові побитий сільським Війтом. Микола проклинає своїх кривдників. Його скарги неглибоко доходять до свідомості Анни, вона під впливом звістки про Михайла. Кожен, думає про своє.
Входить жандарм Михайло Гурман. Він підозріло ставиться до Миколи. Запитує, чому на ньому сліди від крові. Коли Микола вийшов, Михайло нагадує Анні про минуле. Він не звинувачує її, бо знає, що брати обманом видали її заміж. Поява Миколи перериває їхню розмову.
Ранком Микола й Анна взялися за хатню роботу. Анна стривожена недобрими снами. Микола втішає її.
Несподівано в хату входять Війт із жандармом. Бабич і Настя. Вночі в корчмі порізано всіх хазяїв. Миколу звинувачують у вбивстві й заарештовують. Анна у розпачі. До хати повертається Михайло. Він вириває в Анни признання у коханні і слово коритися йому.

Дія II
Вже минуло літо, а Миколи немає. Селом кружляють дивні поговори про Анну й жандарма. Сусіди встигли вже зненавидіти її за те, що зламала присягу шлюбному чоловікові.
Лунає музика і молодь розпочинає забаву. Є тут також Михайло, який запрошує до танцю Анну. Війт намагається сприяти веселощам.
Але музика раптово замовкає. Всі присутні зауважили появу Миколи, який повернувся з тюрми. Тут Михайло публічно заявляє, що він врятував Миколу, бо спіймав справжніх злочинців. Микола без слова подався в сторону дому, за ним несміливо пішла Анна під ненависним поглядом селян

Дія III
Минув уже тиждень від часу повернення Миколи, але думки Анни зайняті постійно Михайлом, бо ж кохає його понад усе на світі. Гурман раптово заявляється у неї в хаті. Закохана жінка, втративши почуття сорому, падає в обійми Михайла. І так їх застає Микола. Михайло вибігає з хати, а Микола благає жінку не топтати його честі. .
Незадовго повертається Михайлс й частує господарів горілкою.
Щастям кохання осяяні обличчя Анни і жандарма. Микола бачить це.
Він втрачає останню надію налагодити своє сімейне життя, повернути своє щастя. І не може з цим примиритися.
Михайло брутально випроваджує з хати Миколу і сам залишається із Анною.
Скривджений і зганьблений, Микола вирішує втопити своє горе у горілці — запрошує гостей на “стопку по втраченім щастю”.
Поява Анни з коханцем стає причиною колотнечі, яка призводить до трагедії.
Михайло поводиться так, ніби є господарем цього дому: б’є Миколу і виганяє з хати його гостей… “Як смів ти виганяти моїх гостей?” — запитує жандарма Микола. Михайло у відповідь каже, що таке право має, бо Микола вкрав у нього його щастя. Жорстока сварка Задорожпого та Гурмана закінчується вбивством жандарма…
Вмираючи, Михайло дякує йому, бо життя для нього давно вже стало мукою.