Виставка «Передчуття революції»

Виставки київських художників Анатолія Твердого та Андрія Александровича проходить у рамках міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев».

Про твори:

«Кажуть, що художник це той, хто створив власний світ і населив в ньому власний нарід.

Тож маємо два світи, дві вистави й дві театральні трупи: твердівський бурлескний люмпен й александровичев збірний маргиналітет. Хто цілується, а кому писк набили, хто з кийком ходить, а хто в Криму відпочиває, хто мовчить, бо обставинами зв’язаний, а ті он ручкою махають: мовляв, підтримуємо. І зауважте, товариство, – жодного обличчя – всі маски. Така собі Комедія дель арте у передчутті того, що має статися. Вже стається.

Сьогодні художник це той, хто поквапився побачити».

Олена Живкова – зам. директора з наукової роботи Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

«Аби заявити про себе у світі дорослих дитина обирає підвищення. Цим підвищенням може бути табурет, а інколи – перегорнутий таз, стілець, тощо. Звідти зверху можна читати вірші, або співати – проявляти свою акторську сутність. Таким чином, стілець є першим театральним помостом, тобто сценою. І це, по-перше.

По-друге: одяг та речі, що залишились забутими на стільцях зберігають дещо від власника. Згадайте, як у дитинстві в темній кімнаті ми лякались забутих речей на стільцях, вигадуючи з них цілі образи. Взаємодія речей зі стільцями народжує химери.

По-третє. Крім ужиткового значення стілець етимологічно «стіл» – це той же «престол», або трон, і тому символізує закон та владу. Або владу закону. Влада завжди знаходиться у діалозі з особистістю (або у монолозі).

Тож, представляючи проект «СТІЛЬЦІ», було прагненням пластичним засобом, кольорово, безколірно, предметно чи химерно студіювати сучасний стан взаємин у різних соціальних ситуаціях. Інколи, повну їх відсутність – нівеляцію, руйнацію, або самоліквідацію. « ДЕ СТІЛЕЦЬ ?!!!»»

Андрій Александрович-Дочевський