Лекція Юрія Бірюльова «Історизм в архітектурі Львова»

Лектор – доктор мистецтвознавства Юрій Бірюльов – розповість про історизм у львівській архітектурі – комплекс різних ретроспективних течій. Важливим для історизму був принцип свободи вибору – необмеженість власного, суб’єктивного трактування історичних форм.

У Львові розповсюджувались різні неостилі історизму. Їх можна класифікувати на дві великі групи: класичного та романтичного напрямків. До класичного напрямку (з використанням ордерів) належали: неоренесанс у різних національних варіантах (італійський, французький, німецький), неоеллінізм і французький т. зв. «стиль Другої імперії». До романтичного напрямку відносяться стильові спрямування, що виникли у результаті інтерпретації мотивів середньовічної, східної та народної архітектури: «аркадний стиль», неоготика, неороманізм, неовізантизм, швейцарський та орієнтальний стилі, а у кінці ХІХ ст. – перші стилізації українського та польського народного зодчества.

Проміжну нішу займали необароко і неорококо – течії історизму 1885-1900 років, що в своєму експресивному лінеарізмі, асиметрії заперечували лагідну ренесансно-класичну тектоніку і були ніби «нульовою» стадією сецесії. Останні 15 років ХІХ ст. у Львові – це час і так званого мальовничого історизму («стилю піттореск») – комбінованого, посилено декоративного напрямку, а також період активного спорудження різноманітних у стильових формах особняків.