Персональна виставка Володимира Лободи «За зорею ідучи»

П`ять експозиційних залів об`єднані роздумами митця про тонкі взаємовідносини між світами чоловіка і жінки та складнощі людського буття. Для Володимира Лободи мистецтво – процес споріднений до молитовної медитації та водночас велика інтелектуальна гра.

Як митця його хвилює, в першу чергу, почуття та спосіб, в який їх можна висловити. Творчість майстра унікальна своїми сміливими коливаннями від реалістичних форм до нефігуративних і навпаки. В представлених роботах його герої – безликі та безіменні, однак спостерігач може в них впізнати до болі знайомі образи, адже в кожному з полотен порушуються всім нам відомі гострі питання: складнощі у відносинах, коливання між добром та злом, погляд на прожите життя, очікування, віра… Доведені до максимального психологічного та пластичного напруження роботи виспескують філософські погляди художника.

Володимир Лобода – український живописець, графік, скульптор, поет. Один із яскравих представників українського андеґраунду кінця 1960-початку 1990-х років. Народився 6 липня 1943 р. у Дніпрі в родині художника-самоука Віктора Лободи. У 1960-1968 рр. навчався в Київському художньому інституті на факультеті живопису. 1973 року закінчив Дніпровський будівельний інститут. 1971 року брав участь у “Дискусійній виставці” в Дніпрі, відтоді перебував під постійним наглядом влади. Від кінця 1970-х рр. – учасник спільних художніх виставок. 1981 року з родиною художник переїхав до Львова. Наприкінці 1980-х років у Дніпрі створив товариство художників “Степ”.
1992 року на хуторі у с.Турове на Дніпропетровщині разом із дружиною заснував літню майстерню, де проводив більшу частину року, створюючи живописні, графічні та скульптурні серії, пишучи поезії, новели, есеї.
Володимира Лободу можна віднести до тих майстрів, котрі не прагнули слави і відомості за будь-яку ціну, не гналися за заробітком, зберігали чистоту і свободу своїх художніх пошуків.