Дім – це те, що спочатку, після мами, стелі над головою у колисці, коли ще не треба повертати голову. Дім існує як повітря, якого не помічаєм.
Виставка про відчуття дому, яке ми створюємо самі, вона про маленькі прості чарівні речі якими ми себе оточуємо, щоб відчути що ми вдома. Улюблене горнятко, ваза з квітами, крісло, колір штор творять магію, як в поезії Грицька Чубая
В експозиції представлено роботи художників Наталії Бартків, Тараса Кеба, Олени Папки, Андріани Чухній (сонячна художниця), Ольги Драган (художниця з ДЦП). Також на виставці представлені роботи, які створені під час майстер-класів Наталії Бартків
«Я не малюю, я вирощую… так само як кільця нашаровуються в дереві, так і я накладаю і накладаю все нові і нові шари матерії і значень…». У такому розумінні, Влодко Кауфман виступав не як художник практикуючий живопис через малювання, а як художник, який більше нагадує садівника, художник, що вирощує
Світом керують гриби, штучний інтелект вже давно захопив світ, а ми живемо в симуляції, де ні на що не впливаємо. Так може думати людина з шапочкою з фольги, людина з кепкою, та й взагалі будь-яка людина
Проєкт «Місце на Землі» містить твори, створені Максимом Мазуром та Андрієм Підлісним протягом останніх років в межах програми групи Instytut avtomatyky
Рубероїд – випадково обраний матеріал, залежаний у закамарках приміщень вичищених під укриття. Згодом прийшло розуміння, що його структура відповідає структурі дійсності, з якою пробуємо собі дати раду. Звернення до цього матеріалу спричинене переживанням браку мови
Мистецька інсталяція «Розпізнати. Реагувати» міжнародного проєкту «SAFEGUARDING. Безпека дитини в середовищі церкви» розповідає про виявлення та попередження насилля над дітьми. Авторка начерків, які стали частиною нашого освітнього проєкту — художниця, іконописиця — Уляна Креховець
«пам'ять діється власновільно» — це інсталяція-присвята пам’яті Євгена Гулевича. Автор — Юрко Вовкогон, культурний менеджер, автор і режисер мистецьких проєктів та хепенінґів; у 2014—2015 роках воював у складі Добровольчого Українського Корпусу, з 1 березня 2022 року до 3 серпня 2023 року служив у ЗСУ.
Напруга — це світло, електрика, рух. Але також — це неконтрольована сила, вибух, руйнація, небезпека. Як і для сучасного міста, людині необхідна ця енергія буквальна та метафорична. І її всіляко намагаються приручити, або хоча б направити в потрібне русло
Горизонтальна лінія, що розділяє та поєднує. Пейзаж, в якому лишилися дві площини та світло за горизонтом. Простір, у якому розтерті об’єкти стихією часу. Ця площина намагається бути м’якою як сирий ґрунт, як вода, що поглинає в собі будь-який дотик
Використовуючи різноманітні матеріали, які часто вважаються «непотребом» – від шматків старого дерева до випадково знайдених предметів – художник розкриває їх внутрішню структуру і зміст
Виставка в рамках XV міжнародного іконописного пленеру. Роботи, створені під час пленеру, є свідченням пошуку відповідей на виклики життя та віри – тут і зараз
Давня весна — це нескінченне прагнення. Це казка хаосу та тривоги. Світ з поза часу, якого можна повертатися знов і знов. Це — спрага, спека і вечір малиновий, що закочується за пагорб. Це — місто залите світлом, де довгі промені заринають за скло
Виживання має довгий травматичний ефект. Багато людей побувало у «пеклі» у прямому розумінні цього слова, але діти, чиї роботи представлені на виставці, власним прикладом показують, що життя продовжується
До експозиції увійшли серії ліногравюр та відео робота, що разом утворюють проєкт під назвою «Простір: небезпека». Усі роботи створені в часі повномасштабної війни і презентуються вперше. Концепція проєкту продиктована персональними спостереженнями
Віртуальне середовище має здатність викривлювати та змінювати реальність, яку ми не можемо побачити на власні очі. Проте на жаль це чи не єдиний спосіб що ж зрозуміти що відбувається довкола
Post Scriptum - оповідь про любов очима фотографа та пером письменниці. Роздуми, що говорять через фотографії та візерунки літер
Виставка розглядає мову як живу і складну систему, що постійно змінюється та формується під впливом змін всередині спільнот мовних носіїв. Митці, чиї роботи представлені на виставці, використовують мову як засіб роздумів над сучасністю, досліджуючи пов'язані з нею соціальні та культурні явища
Світлини Михайла Французова часто свідчать про непевність, вони нагадують театральні сцени, перед нами розгортаються якісь візуальні діалоги, зміст яких може відкритися лише через відкриті чи приховані метафори