Опера «Богема»

Опера Д. Пуччіні на 4 дії, лібретто: Л. Ілліки та Д. Джакозі. Мова виконання: мова оригіналу

Дія I

«У мансарді»

Різдво. Холодна кімната — промовисте свідчення бідності мешканців та їх байдужості до побуту. Поет Рудольф із мансарди мрійливо споглядає Париж. Художник Марсель майже задубілими пальцями дописує картину і сподівається, що вона принесе йому славу.
Юнаки з почуттям гумору сприймають життєві негаразди. Із радістю зустрічають вони своїх друзів — філософа Коллена та музиканта Шонара, якому пощастило заробити трохи грошей. У кімнаті з’являються дрова, а на столі їжа і вино.
Дружній банкет почув господар дому Бенуа. Із рахунком за квартиру він приходить до веселого товариства і, сп’янівши, провокований Марселем, зізнається у своїх нібито любовних походеньках. Скориставшись цим, друзі виганяють Бенуа за «аморальність», не давши йому ні гроша і йдуть веселитися на вулицю. Лише Рудольф затримується: йому треба закінчити статтю для журналу.
Стук у двері. Це сусідка прийшла просити вогню. Між молодими людьми зав’язується бесіда. Із рук Мімі падає ключ. Раптом гасне світло, ключ знайти важко. Та й як це зробити, коли Рудольф вже знайшов його і заховав до кишені. Зрештою, обом хочеться продовжити розмову. Хлопець і дівчина розповідають про своє життя і закохуються одне в одного

Дія II

«У Латинському кварталі»

Народ на вулиці у святковому настрої. Четверо друзів вирішили повеселитися в кафе. Рудольф уже разом із Мімі. Він подарував їй чепець, яким вона не може натішитись.
Щоб викликати ревнощі у Марселя, Мюзетта приходить у кафе зі своїм новим кавалером — старим і багатим Альциндором. Марсель і Мюзетта, колись закохана пара, тепер розійшлася, але «серця їх б’ються все ще в унісон». Це й помітно: Мюзетта викидає «коники», щоб привернути увагу коханого, Марсель вдає байдужого. Врешті-решт дівчина знайшла вихід, вигадавши, що її натиснув чере­вичок, і відсилає осоружного Альциндора до крамниці. Останню перешкоду усунено і Мюзетта знову в обіймах коханого Марселя. Веселе товариство святкує перемогу кохання, співаючи гімн чарівній Мюзетті

Дія III

«Біля застави»

Вартівня на заставі й кабаре неподалік, в якому працюють Марсель та Мюзетта. Він малює, вона розважає піснями відвідувачів.
Зима. Світанок. Через заставу проходять робітники. Надходить Мімі. Вона знає, що десь тут працює Марсель. Можливо, в нього заночував Рудольф.
Мімі розповідає Марселеві сумну історію свого кохання: Рудольф страшенно ревнував її, вчора ввечері вони розійшлись.
Виходить із кабаре Рудольф. Побачивши його, Мімі ховається. Рудольф розповідає Марселю, що Мімі смертельно хвора. Нещасна Мімі все чує.
Із кабаре з криком вискакують Мюзетта з Марселем. Чергова сварка зруйнувала їх тимчасове примирення.
Чужі негаразди протверезили Мімі й Рудольфа. Вони миряться. Адже головне — це кохання, яке єднає їхні серця. Проте сувора дійсність змушує їх тимчасово розлучитись до кращих часів

Дія IV

«У мансарді»

Рудольф щось пише, Марсель малює, але спокійно працювати не можуть. Вони згадують своїх коханих. Сум змінюється радістю, коли Шонар та Коллен приносять їжу. Друзі співають, танцюють, веселяться.
Раптом входить Мюзетта з напівживою Мімі, яка, поки­нувши свого коханця, хоче померти біля Рудольфа. Мімі тремтить від холоду. Мюзетта пропонує Марселеві продати свої сережки і покликати лікаря. Марсель і Мюзетта, згодом Шонар та Коллен виходять. Останній пообіцяв продати своє пальто, щоб купити ліки для хворої. Мімі й Рудольф залишаються самі. Вони мріяли побути наодинці. Обоє згадують своє знайомство, пошуки ключа, поцілунки. Мімі задихається від кашлю.
Приходять друзі: Марсель — із ліками, Мюзетта — з муфтою, яку колись подарував Рудольф Мімі.
Мімі зігрівається і засинає, щоб більше ніколи не прокинутись

Диригент – Михайло Дутчак
Режисер-постановник – Д. Вішілія (Італія)
Художник-постановник – Тадей Риндзак