Виставка «Західноєвропейський рисунок XVI–XVIII ст. зі збірок НМЛ ім. Андрея Шептицького»

Унікальні відреставровані твори графіки західноєвропейських митців – Тіціана, Мікеланджело, Ван Дейка, Франсиско Гойї, П’єтро Антоніо Новеллі, Джованні Баттіста Тьєполо.

У першому залі експозиції окремою групою представлено рисунки-припорохи, які заслуговують на особливу увагу, оскільки майже недоступні для широкого кола глядачів. Більшість припорохів придбав митрополит А. Шептицький під час подорожі до Італії в 1908 і 1909 рр., зокрема – у Венеції.

Непересічне місце в історії італійського мистецтва займає творчість Лодовіко Ґалліна (1752, Брешіа – 1787, Венеція). З 1784 р. й аж до своєї смерті він викладав живопис і рисунок в Академії мистецтв у Венеції. Представлені рисунки, імовірно, створені в навчальній майстерні художника, яка діяла при Академії, та є учнівськими студіями живої натури й гіпсових моделей. Також відомо, що в 1770-х рр. Л. Ґалліна викладав у приватній школі; частина рисунків датована саме цим часом. Виконані вуглем і крейдою на тонованих аркушах, рисунки відзначаються високою пластичною культурою, тонким моделюванням форм, грою світлотіні й м’якою пластикою штриха. Усі ці риси притаманні творчій манері й самого Л. Ґалліна.

Творчість П’єтро Антоніо Новеллі (1729–1804) репрезентовано циклом рисунків-ілюстрацій до твору про улюбленого серед італійців католицького святого Філіппо Неррі (1515–1595). У фондах графіки НМЛ зберігається 60 ілюстрацій П. А. Новеллі, включно з титульним аркушем до книжкового проекту «Життя Св. Філіппо Неррі».

Для експонування на виставці відібрано 34 аркуші з цієї серії. Виконані в авторській техніці олівцем, пензлем і пером, із використанням білила, чорнила й акварелі, рисунки є унікальними зразками ілюстрацій до італійських видань XVIII ст. Ширшу уяву про творчість П. А. Новеллі дає проект розпису плафона «Скинення грішних ангелів». Зал П. А. Новеллі доповнює рисунок «Вид на дворик з аркадою» його сина й учня Франческо Новеллі (1764–1836) – венеціанського живописця і графіка.

Безпосереднє уявлення про творчість видатного майстра Джованні Баттіста Тьєполо (1696, Венеція – 1770, Мадрид) та художників його кола (учнів і помічників) дає добірка студійних рисунків. На виставці представлено 5 атрибутованих рисунків, виконаних рукою самого майстра, та 3 рисунки, які з великою вірогідністю йому належать. Усім цим роботам притаманна образна переконливість і висока майстерність виконання. Особливо цікавим є рисунок «Мідний змій», який у музейних інвентарях числився під назвою «Фурії».

«Етюд вершника» належить старшому синові митця – Джованні Доменіко Тьєполо (1727–1804), учневі й помічникові батька. На рисунку «Начерк алегоричної фігури старця та голови» простежують почерк Джованні Баттіста й Джованні Доменіко Тьєполо. Ще дві роботи приписують Лоренцо Тьєполо (1736–1776) – молодшому синові Дж. Баттіста, живописцеві й рисівникові, який здебільшого працював помічником у свого батька.

В основі колекції, експонованої в останньому залі, – багата збірка рисунків італійських майстрів XVII–XVIII ст., здебільшого венеційської школи. Безцінним матеріалом для того, щоб скласти уявлення про творчий почерк окремих художників і стилістику західноєвропейського рисунка епохи ренесансу, бароко та рококо, є рисунки олівцем, сангіною, вуглем таких майстрів, як Дж. П’яцетта, А. Ск’явоне, С. Роза, Г. Цомпіні, Ф. Солімена, Р. Гвідо, Дж. Б. Крозатто, Дж. Б. Пітоні, Н. Ґрассі, Дж. Б. Ґрассі, Ф. Новеллі, Дж. Б. Маркола, К. Маратта, А. Балестра, Ф. Канале, А. Карраччі, Дж. Пальма, С. Піатті, митців кола Тінторетто, а також велика кількість окремих високомистецьких робіт невідомих авторів.

Гордість колекції становлять твори визначних майстрів світової слави – Тіціана «Ісус Христос зі святими» та Мікеланджело «Апостол», які є найдавнішими в збірці. До унікальних експонатів належать рисунок Ван Дейка «Зняття з хреста» та ескіз дітей авторства Франсиско Гойї. Змістовним акцентом експозиції є твори художників Христіана Вільгельма Дитріха та Ганса Ротенхамера, представників німецької школи живопису.

Прикметно, що саме представленням колекції західноєвропейського рисунка майстерня графіки розгортає своєрідну ретроспективу власного творчого й професійного зростання.