Виставка Віктора Сидоренка «Метанойя»

«Метанойя» – це натяк на те, що за межами ratio суб’єкт перестає бути самодостатнім зі своїми уявленнями про себе самого і про навколишній світ.
Коли домагання його розуму обмежує щось, що виходить за межі його пізнання. І стає аж до тактильності відчутно, що пізнання – не єдиний спосіб взаємодії з дійсністю.

Концептуальне рішення проекту показує творчість Віктора Сидоренка такою, що не тільки відповідає на виклик часу, демонструючи гостроту моменту, а й перетворюється на певний метанаратив, який виявляє деякі універсальні антропологічні константи і пропонує бачення того, що відбувається з людиною в умовах мінливої реальності. Розкриває можливість простежити динаміку переходу від одного стану взаємодії з реальністю до іншого. Проступає деяка творчо-послідовна процесуальність, що виявляє, як людина сприймає виклики реальності і як у ній народжується здатність до відповіді.

Прояснює становлення особистості, від людини, яка задає питання, – через людину, яка сприймає відповідь, – до людини, яка відповідає на голос реальності. В тому числі – метафізичної реальності Іншого.

Історія про персонажа, який із самого початку шукає свою вразливість, і, знаходячи її, поступово набуває власного обличчя. Його шлях – це рух до себе, до своєї ідентичності. До правди у стосунках з довкіллям, до правди, яка виходить за межі патернів суб’єктивності і минулих соціальних настанов.

У культурному контексті проект-метанаратив «Метанойя» окреслює контури тієї новизни, яка долає заскорузлі громадські та культурні схематизми, інертність минулих парадигм. Тим самим його можна розглядати як один з прецедентів подолання ситуації постмодерну, і актуалізації досить важливого питання про те, де ми опиняємося внаслідок цього подолання…

Про автора
Віктор Сидоренко – один із лідерів сучасного українського мистецтва. У 2003 році автор представив Україну на ювілейній 50-й Венеціанському бієнале, виступивши потім співкуратором і комісаром ряду українських проектів у Венеції. Віктор Сидоренко – народний художник України, дійсний член і віце-президент Академії мистецтв України.

У 2001 заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Педагог, автор об’єктів і фотокомпозицій, також наукових і публіцистичних праць. Шлях Віктора від реалізму до неоавангардизму — це, в першу чергу, данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало при тоталітарному режимі. Час, пам’ять та історія — центральні ідеї його проектів, екстраполюючих свою поліваріантність і різні прочитання в мову візуальних образів і конструкцій.