Виставка Віктора Лавного «Термінал»

25 березня – 7 квітня 2011
Культурно-Мистецький Центр «Дзиґа»

У виставці Віктора Лавного поєднаються живопис, інсталяція та відео.

Термінал (від лат. terminalis – заключний, остаточний) – пристрій у складі ЕОМ, що служить для обміну інформаційними даними між користувачем та комп’ютером. Термінал застосовують в автоматизованих системах управління та проектування, інформаційно-пошукових системах, системах програмованого навчання тощо.

Комп’ютер не знає людської мови та людської логіки, він мислить командами, одиницями та нулями. Щоб людина могла спілкуватися з ним, потрібен термінал та спеціальний інтерфейс.

Так само людина не знає мови бога, тому постійно створює «термінали», щоб спілкуватися із ним та світом. Бог, як і комп’ютер, не знає сумнівів, не знає градацій «добра» і «зла». Це людина завжди невпевнена, навіть у найголовнішому, мучиться сумлінням, гріхами та пристрастями.

Термінал – віртуальна модель людського всесвіту, цифрової церкви: сакрального простору, в який приходять очиститися та звільнитися.

Будь-яка релігія є потягом до чистоти, до глибинного розуміння Істини. Все більше і більше ускладнюючи свою поверхневу реальність, людина відмовляється від вічності заради матеріального, брутального та тимчасового.

Може здатися, що бог робить сліпий вибір, як дитина, яка хаотично тисне по клавіатурі без написів на кнопках: тисячами забирає людей, когось надмірно обдаровує, а когось несправедливо обділяє. Та що бог, – коли й люди щодня, щохвилини роблять свої сліпі вибори, крокуючи в абсолютно протилежному напрямку, ніж той, якого вони прагнуть насправді?

Абраксас – гностичний термін. Сума цифрових значень грецьких букв, що складають слово, дорівнює числу 365. У системі гностика Василіда Абраксас – голова (архонт) нижчих еонів (еманацій Божества), що створили 365 небес. У подальшій окультній традиції Абраксас представлявся як єгипетський бог, демон, дуалістичне божество, зображувався в образі півня зі зміями замість ніг. Елліністичного Абраксаса називали Деміургом.

Останнім часом з’явилося відчуття того, що час почав рухатися у протилежному напрямку. І ми є свідками побудови Антиутопії (до речі, у Томаса Мора старою назвою острова Утопія була Абраксас).

Ми на власні очі бачимо, як відроджується темна сторона Абраксаса; зухвалий монстр переможно кукурікає, затягуючи свій зміїний зашморг. Ми тікаємо у віртуальний простір, та він – такий самий, як і реальність. То ж ми його створили «по образу і подобі своїй». Ми піднімаємо очі до неба, але там – лише німа клавіатура терміналу. Без написів. Без пояснень. Без інтерфейсу.