Виставка «Цвіт папороті» Євгена Лисика

Ця виставка вже сама собою є відкриттям не завжди легко прочитуваних, немовби прихованих, національних і народних коренів у творчості автора, якого пов’язують радше з класичною світовою театральною сценою.

Експозиція представляє близько двохсот рисунків і низку рідкісних ескізів сценографії митця, а також приверне увагу до унікальних, часто мало знаних творів на українську тематику, насвітлюючи їх у контексті історії життя Євгена Лисика.

Назва проєкту перегукується з назвою забороненої в радянський час фолькопери Євгена Станковича «Коли цвіте папороть…» (1978), декорації до якої авторства Є. Лисика тоді було знищено. Водночас «Цвіт папороті» – це вічна метафора долі людини та світу. Здається, що тими особисто пережитими образами і символами митець розповідає нам універсальну історію українського народу, через наші фольклорні традиції привертаючи увагу до національної пам’яті. Тож творчість Євгена Лисика є свідченням про непростий шлях української нації та культури.

Сокровенний і цінний матеріал до цієї теми вдалося зібрати завдяки доньці Євгена Лисика Анні та дружині митця Оксані Зінченко, які ініціювали цей проєкт і допомогли підготувати виставку, поділившись творами та фотографіями з родинного архіву, а також своїми спогадами.
Кураторки: Анна Лисик, Марія Цимбаліста

Вхід у день відкриття вільний.
Партнери:
– Студія «Віател»,
– Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів,
– Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки,
– Рада Євгенівна Станкович,
– Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, в якому Євген Лисик працював понад 30 років і для якого створив сценографію до більш ніж 40 вистав (1961–1991)