Виставка «Стефанія Шабатура. Ткацтво, живопис, графіка»

Родом із мальовничого села Іване-Золоте на Тернопіллі Стефанія Шабатура пов’язала своє життя зі Львовом. Тут закінчила училище прикладного мистецтва імені Івана Труша, Інститут прикладного та декоративного мистецтва. Проектувала і ткала гобелени, створювала великі монументальні роботи, була учасником численних виставок. Брала участь у роботі львівського Клубу творчої молоді «Пролісок», розповсюджувала самвидав.

Слід відзначити, що як митець вона дуже різнобічна: від гобеленів до вишивки, писанки, книжкової графіки. Її ілюстрації знаходимо і на сторінках самвидаву «Євшан-зілля», «Українського вісника» Вячеслава Чорновола.

Не обминув Стефанію Шабатуру період репресій української еліти у 70-х роках ХХ століття. Саме за активну громадянську позицію, гобелени «Касандра», «Леся Українка», «Ватра» її заарештували і 12 січня 1972 року вона була засуджена на п’ять років мордовських таборів і три роки спецпоселення в Курганській області Сибіру із забороною малювати. Допомогло голодування і їй дозволили займатися улюбленою справою. Однак кагебісти проводили постійні обшуки, під час яких було вилучено 100 екслібрисів, рисунки портретів жінок-політв’язнів, ескізи гобеленів – понад 250 робіт!

Вона вірила, що «Настане час, коли все стане на місце і правда переможе». Він настав і Стефанія Шабатура присвятила себе громадській роботі. Мисткиня стала активісткою львівських організацій Меморіалу, Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої Української греко-католицької церкви, була головою жіночого християнського Марійського товариства «Милосердя» у Львові. Її обрано депутатом І демократичного скликання Львівської міської ради, одне із перших рішень якої – здійняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші. Прапор урочисто підняли депутати Стефанія Шабатура, Зеновій Саляк та Євген Шморгун.

Поет Ігор Калинець писав про неї: «Стефанія Шабатура належить до грона мистців, які своєю творчістю і принциповою життєвою позицією вибороли Незалежну Україну, заплативши за це роками неволі в радянських концтаборах та забороною на творчість». Про себе Стефанія Шабатура казала: «З дитинства у мене віра: Бог і Україна». Померла вона 14 грудня 2014 року.