Виставка Сергія Слепко BOKIYMA

Життя всередині хат заглухло під пеленою пороху та павутиння, а серед розсипаних уламків, немов археологи в гробницях, знаходимо скарби: старі дерев’яні ночви, керамічні глеки, рушники та світлини.
Сучасний світ спрямовує свій розвиток в русло тотальної глобалізації, в тому числі культурної. Невпинно відбуваються зміни ідентичності, відчуття місця і відношення до даного місця, загальних уявлень, цінностей, значень, прагнень, надій та побоювань.

Суміжні із моїм села, які я з дитинства звик бачити сповненими життям, сьогодні спорожніли. Козирщина – село яке практично зникло. Я невпинно спостерігаю як більшає покинутих хат – все, що колись створено людиною, поглинає німий ліс. Люди виїжджають із сіл у міста в пошуках більш комфортних умов. Це природний процес, хоч і болючий. На жаль, ця ситуація не унікальна, як для Млинівського – мого району, так і для всієї України. Мене гнітить думка що незабаром ніхто не пам’ятатиме про місце, з якого походить моя родина.
Я розумію наскільки важливо пам’ятати історію та зберігати культурні цінності, а отже, намагаюсь боротись із забуттям тих символів, які творять ідентичність українського народу.
Важливість вшанування унікальності та самобутності українського побуту стала лейтмотивом моєї творчості. – описує обрану тематику Сергій Слепко