Виставка Ростислава Лужецького «Найдовший рік»

13 робіт, на яких майданівські протистояння, відчуття війни і смерті, алюзії на Шевченків 13-місячний щоденник «Журнал» й марійні образи об’єдналися у спільний наратив, складають своєрідний літопис «Найдовшого року» Ростислава Лужецького.

Над проєктом автор працював близько шести років, а умовний відлік його календаря розпочато 18 лютого 2014 року: «Мій «Найдовший рік» почався з картини «Сон», найдовший особистий Шевченків рік – в очікуванні звільнення – завершено в «Журналі» віршем «Сон» («На панщині пшеницю жала»), найдовший рік для України триває, ніби сон…».

Сюжети картин та закладені в них символи виростають з матеріально втіленого на письмі слова чи залишеної в історії події: будь то алюзія на біблійний сюжет (картина «Пускай хліб свій по крові», або ж числова символіка на умовний човнах (картина «Повернення», тут кожне число – це дата однієї з найтрагічніших подій від 2014 року). І звісно ж, для глядача лишається простір для власних перетворень і присвоєнь символів «Найдовшого року».

Наскрізним творчим прийомом для робіт Ростислава Лужецького є поєднання пластичних рішень із живописом. А нова авторська техніка, представлена в експозиції «Найдовший рік», побудована на опрацюванні пластичності тканини як матеріалу (найповніше представлено в триптиху «In memoriam»). Автор використовує тканину не для декоративності чи підтримки сюжету, а для творення предметних образів.
Ростислав Лужецький: «Процес творення кожного образу з використанням полотна дуже обмежений в часі, концентрований і спресований у ньому. Ти маєш лише годину на творення образу і найдовший рік на пошук контекстів і декорацій, у яких цей образ оживає».