Виставка Олексія Аполлонова «Карпати плюс»

Олексій Аполлонов (1962) – український художник, чиї творчі методи зводяться до мінімуму, працює з кольором і лаконічною композицією. У своєму ставленні до мистецтва підкреслює важливість подиву, зацікавленості митця світом навколо нього. Працює з такими медіа як графіка та живопис.
Навчався у художній студії майстра українського модерну Віктора Зарецького.
Закінчив Українську академію мистецтва (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) у 1986 році за спеціальністю монументальний живопис.
З 2012 – один із членів-фундаторів творчої групи «Синій жовтень».
Від 1997 року веде активну виставкову діяльність у Києві, а також є учасником групових експозицій в Україні, Литві, Польщі, Франції, Грузії, Швейцарії, Греції, Болгарії. Його твори зберігаються в колекціях Національного музею «Київська картинна галерея», Запорізького обласного художнього музею, Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка, Українському Католицькому Університеті (Львів). Живе та працює у Києві.

«Картини Олексія Аполлонова впізнаються одразу. За одним-єдиним доторком пензля, за першою-ліпшою рискою. За будь-якою деталлю. А, проте, мало хто із сучасних українських митців уже в досить зрілому віці так радикально змінив свою образну систему, лишаючись при тім вірним своєму внутрішньому творчому вектору.
Понад десятиріччя тому Аполлонов уславився як автор нестандартно-медитативних ландшафтів, сцен «dolce vita», транскрибованих у ключі
новочасного експресіонізму. Здавалося, тим можна було би вдовольнитися, та автор вирішив інакше. Результат його пошуків перед вами: за пів декади майже десяток серій, нині переформатованих і об’єднаних новим титлом «Карпати», та кілька виразних малярських «післямов» попереднього року-півтора: «Басейн», «Парк Юрського періоду», «На річці Сновидінь», «Лебедине озеро».
Наскрізною темою «Карпат» є тема єдності універсуму, для якого (як і для справжнього митця, в нього заглибленого) не існує предметів незручних, непотрібних, неоковирних. Автор наче кидає цьому універсуму «тихий виклик», створюючи свій персональний і дуже нетрадиційний мікрокосм.»
Олег Сидор-Гіберлінда, кандидат мистецтвознавства