Виставка Мар’яна Олексяка «Час. Рівновага»

Любе цільне дійство повністю вичерпується сукупністю складників, які складають його окремі рухи.

Стараючись не зображувати об’єктивно існуючу дійсність, а виходячи із своєї власної художньої мови, вступаючи у співтворчість з цією дійсністю, з її предметним світом, автор створює суб’єктивну реальність. Де сам процес роботи – спонтанне дійство випадкових невипадковостей і художник займається процесом впорядкованості цього дійства, знаходячи рівновагу.

Кожна дія виникає із нічого, рухаючись від небуття до небуття, підкреслюючи завершеність кожного етапу в процесі роботи. Вона вже не є містком між минулим і майбутнім, а перетворюється в маленьку ізольовану, самодостатню субстанцію.

Якщо попробувати, наскільки це можливо надати кожній дії процесу самостійності, то його внутрішня структура набуде ідеальної простоти, а взаємопов’язаність збільшиться ще більше. Така дія являє собою неподільне ціле.

Зрозуміло, між такими діями немає зв’язку вони просто поряд одне одного, між ними відсутні причинні зв’язки (частково), які б дозволили ввести в процес хоча б долю пояснення і впорядкували б їх миттєвості, інакше, ніж це робить її послідовність.

Використовуючи різні фактурні засоби, створюється роз’єднаність, протиставленість або механічність створених образів. Між предметами існують лише зовнішні часові взаємовідношення. Реальність виникає ніби-то сама по собі і зникає, частково руйнується. Поверхня, знищуючись, відновлюється з кожним напливом пульсуючого ритму часу.