Виставка Ірини Кабиш «Сад світла»

Концепція «саду світла» дуже проста: вона передбачає забаву, або ж, говорячи сковородинською мовою, глум, гру зі світлом. Це певне конструювання простору через насаджування світловим садом різних приміщень, або ж, у даному контексті, пам’яток архітектури, як ця. Світло завжди відігравало дуже важливу роль у житті людини: як при початковому будівництві під час облаштування оселі, так і при побудові експозиції.
Створюючи ці лампи, я мала на меті експериментувати зі світлом і його променями – структурними компонентами для проростання світлового саду. Відтак, сірий пісковик Каплиці Боїмів через веселку, утворену світловими променями, став кольоровим, архітектура набула іншої візуальної форми та пластики.
«Сад світла» робить каплицю іншою, світло набуває теологічної форми, дає певну надію. Лампи стають другорядними, лишаються лише промені і те, на що вони потрапляють.

Останнім часом світло стало надзвичайно важливим для всіх нас. Війна надала нам специфічне «знання» зворотнього, дороги від якого не існує. І лише світло дає справжню надію бачити завтра, мріяти про нього, щоб це «завтра» існувало. Перебуваючи в підвалах, люди облаштовують їх світлом, щоб одного дня вийти на вулицю і побачити справжнє. Саме світло є надією перемоги над темрявою. І навіть каплиця, яка стала останнім притулком іменитої родини, через промені світла надає відчуття перемоги добра над злом.
Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає.
Минула нудьга. Свiт любо сяє.
Веселicть сердечна – це ведро неба ясного,
Коли преминув морок, шум вiтру мирського.
(Г. Сковорода, «Сад божественних пісень»)

Ірина Кабиш, художниця