Виставка ікон Оксани Винничок «Едерлезі або день святого Юра»

Виставка ікон Оксани Винничок (2 травня 1966 – 25 травня 2022) – художниці, іконописиці, майстрині ікони на склі, матері, дружини, нашої дорогої подруги, яку два роки тому здолала важка хвороба. Але пам’ять про неї неможливо здолати, вона залишається дорогим скарбом у наших спогадах, серцях, у своїх сповнених світла і радості іконах.

Оксанка з’явилася навесні і пішла від нас теж весною. Ми познайомилися через ікони, але стали друзями ще й завдяки чудесному вмінню Оксани кожну нашу зустріч перетворювати у День Святого Юра. В тому такому народному розумінні, яке на Балканах і у Трансильванії називають словом Едерлезі. Є ще така відома народна пісня про те як у цей день усі люди – бідні і багаті, здорові і хворі, малі і старі, відчиняють усі брами і хвіртки, ріжуть найкращого баранця, виносять найсмачнішу їжу, одягають найкращу одежу і радіють весні, танцюючи і святкуючи у спільному колі. Святий Юрій відкриває брами неба, трава починає зеленіти, нарід готується до праці у полі, пастирі збирають стада і вирушають у гори… Такий святий благословенний день, такою була Оксана Винничок, і такими є її ікони.
Вона черпала повні пригоршні натхнення саме з народної традиції. Її ікони на склі і на дошці взоруються на українському іконописі, румунських іконах на склі і, загалом на народній культурі Карпат. Але яскравих кольорів давньої ікони Оксані недостатньо – тло образів і шати святих вона вкриває пишними квітками, зірками, бганками яскравих тканин…
Серед улюблених сюжетів вирізняються образи Богородиці з Дитям, Різдво Христове, Благовіщення, а поруч – такі несподівані сюжети як Древо Єссея, Святий Євстахій, Адам і Єва, Софія Премудрість Божа, Свята Параскева, ну і звісно ж Святий Юр, який долає змія на фоні заквітчаного казкового краєвиду.
Мистецтвознавиця та художниця Оксана Романів-Тріска у своїй статті про сучасну українську ікону на склі звертає увагу на незвичну для народної традиції «тілесну» карнацію святих в іконах Оксани Винничок. Видається, що така особливість цілком вкладається в культуру народної ікони, яка призначалася для домівок, для дуже особистого спілкування з Богом. Немовби Святі Небесні і люди земні ростуть, живуть, сумують і святкують в одній хаті.
Оксанка вже два роки серед Небесних, але тут в галереї Iconart, ми немов усі в одній хаті, разом зустрічаємо весну, ділимося спогадами і любов’ю, розглядаємо ікони і знимки, словом, – якось ходимо під Богом і чекаємо від святого Юра ще одного дива.

ОКСАНА ВИННИЧОК //2 ТРАВНЯ 1966 – 25 ТРАВНЯ 2022// ЛЬВІВ
Авторка унікального іконостасу, виконаного у техніці малювання на склі для каплиці Василіянського монастиря Преображення Господнього в Дземброні – найвисокогірнішому селі українських Карпат.
1986 – закінчила коледж Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Навчалась у Педагогічному Інституті в Івано-Франківську, де вивчала живопис і графіку. Згодом працювала викладачем живопису.
Малювала ікони на склі та на дошці, надихаючись народною культурою України та світу. В рамках мистецьких резиденцій в Україні (Львів, 2017) та Польщі (Новиця 2001-2016 роки) навчала іконопису.
2010-2021 – учасниця міжнародних іконописних пленерів у м. Новиця, Польща
2015-2016 – учасниця міжнародних іконописних пленерів у м. Спиське Подградє, Словаччина
2017-2018 – організаторка і учасниця міжнародної резиденції іконописців «Джерела» у м. Трускавець, Україна
7 квітня 2022 року закінчила свою останню роботу – Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Останніх 5 років свого життя художниця боролася із важкою хворобою.
Її роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Європі та Америці. Брала участь у міжнародних виставках в Україні, Польщі, Німеччині.

Виставку підготували Андрій Винничок, Роман Зілінко, Олег Пеленичка, Марія Цимбаліста