Виставка Ігоря Яновича «Чорне»

Виставка Ігоря Яновича, з якої розпочинає свою діяльність арт-центр Я Галерея у Львові, є достатньо особистою, щоб глядач/ка могли потрапити у суб’єктивний простір автора і відчути власні переживання, але й більшою за окремий досвід, адже виходить на ширше визначальне питання: що таке досвід споглядання, коли діє чорне?

Об’єм проекту розкривається в розрізі персональної практики Яновича, в живописних серіях і замальовках якого чорне грає головну роль, а також в різноманітному доробку художників XX—XXI століть. Чи не з “Чорного квадрату” починається найфатальніша розмова про долю мистецтва? Геометричні чорні форми Казимира Малевича, квадрат, коло і хрест, вже згаданий суперчорний Капура, “чорний живопис” Еда Рейнхардта, капелла Марка Ротка, ритм, простір, текстура, жест у чорних роботах П’єра Сулажа, Франца Кляйна, Роберта Мазервелла, навіть трафаретні графіті Бенксі — через усі ці роботи розгортається насичена історія кольору, який достукається до нашої суб’єктивності. Адже за рішеннями на користь чорного в цьому переліку ховаються зовсім різні мотиви і змісти — сакральні, політичні, психоаналітичні.

Однак, чорний — це також не-колір. В роботах художника він може свідчити про певну відмову від того, щоб працювати кольором. Й саме ця особливість чорного є важливою для Яновича, який зосереджений на обмеженій палітрі заради досягнення точного звучання. “Чорне” Яновича — серія про самостійну поведінку матерії (коли фарба стікає або крапає на полотно) у поєднанні з жестом автора (коли чорні лінії нагадують каліграфічні форми або утворюють контрольовані насичені чи, навпаки, зникаючі плями). У цих роботах чорний — не найчорніший, а такий, що матеріалізує суб’єктивний простір, чутливий до експресії різної інтенсивності, в якому існує місце різкому жесту, очікуванню і спостереженню за зміною матерії, дріпінгу, рельєфу і монохромним площинам. Чорний тут нічого не символізує. Він закликає до проникливості і робить явною присутність.

Відколи головним орієнтиром у роботах Яновича стала музика, відтоді його чорне звучить.

Борис Філоненко