Виставка Гейзи Дьерке «Хрест»

Сила і ніжність, раціональне і чуттєве, трагедійність і життєствердність, магія кольопластики та екзистенційне проживання буттєвих смислів поєднались у серії Гейзи Дьерке (нар. 1991 р.) «Хрест». Випускник Львівської національної академії мистецтв (зак. 2014 р.), учень І. Шумського, Я. Шиміна, А. Максименка, Л. Медвідя, М. Андрущенка, митець випрацював оригінальну образно-пластичну концепцію, в якій пошук форми, гармонії барв і фактур викресає глибинний сакральний зміст.

Зародження задуму спонукали Волинські пленери, пожинком яких є композиційно врівноважені краєвиди зі стилізованими придорожніми хрестами на тлі пагорбів, храмів, обійсть. Подальша рефлексія митця над сакральною темою стала шляхом образного узагальнення, пошуком лаконічних пластичних рішень, фактурних і колірних співзвуч.

Репрезентовані на експозиції, об’єднані мотивом Хреста полотна утворюють цілісний, риторичний текст, в якому індивідуалізований художній вислів кристалізується на зіставленні архетипового, традиційного, загальнокультурного, ремінісценцій Х. де Рібери, Ф. де Сурбарана, А. Маньяско, С. Роза, П.П. Рубенса, Й.-Г. Пінзеля та їх оригінальних авторських прочитань.

Поряд із детермінацією змісту формою, особливістю серії є конституювання образів на межі символічно-знакового та індивідуально-мисленнєвого, увиразнене синкопованими спалахами світла, що викликають зображене з хаосу, небуття, руйнації й творять смислонаповнений «життєвий світ». Інтеріоризацію сакральних змістів та їх відкритість до реінтерпретацій відображає незавершеність, розімкнутість, фрагментованість, «недомовленість» пластичних структур.

Дуальність «горнього» і «дольнього», життя і смерті, трагедійності й її збування в Абсолюті віддзеркалюють контрасти врівноваженості композиції та експресивності пластичної мови, світла і тіні, просякнутих болем «спазмованих» рельєфних поверхонь й затишшя гладких світлоносних золотавих площин. Різноманітності образно-пластичному рішенню надають потужне, розімкнене у трансцендентність формотворення, примарність м’яко модельованих силуетів, графічна вивершеність Розп’ятого на хресті.

Засадничі сенси культури, здолання протиріч повсякдення, істинні життєві координати візуалізують лаконізм, символізм, надчасовість робіт. В історико-мистецтвознавчому річищі серія Г. Дьерке сприймається рефлексією над художніми інтерпретаціями теми Розп’яття та її самобутнім оригінальним відчитанням в сучасних контекстах буття.

Аліса Ніколаєва (Федосєєва)
мистецтвознавеця, кандидатка культурології