Персональна виставка Олени Турянської «Розчинення»

Оригінальна назва авторського проєкту Олени Турянської SOLUTION апелює до попередніх роздумів авторки (виставка з аналогічною назвою в галереї Closer, Київ, 2015), але також акцентує багатогранність поняття, закодованого у назві проєкту.

Solutio — це з латини одночасно «розчинити» і «вирішити». У напрузі між цими двома поняттями Олена Турянська і шукає свою стежку, а у презентованому проєкті – ніби пропонує відвідувач(к)ам намацати й свою. Світло і темрява, їхня взаємодія, рух людського життя у часі і просторі, а також часопростір, гравітаційне поле, яке ми творимо своїми життями – ці категорії не вперше постають як точки зацікавлення художниці у її творчій практиці.

Твори Олени Турянської водночас відтворюють і створюють світ – пише у одній з трьох експлікацій до проєкту мистецтвознавиця та дослідниця Анна Костирко: «Відбувається перенесення і перетворення, але також і «просто» зображування». І продовжує: «Твори Турянської – це ЩОСЬ між реєстрацією і семантичним наповненням, – коли не до кінця є тим чи іншим, але водночас не є ані тим, ані іншим. Це щось поміж, щось, до чого неможливо доторкнутися, хоча ілюзія такої можливості є, існує на стику, в моменті наближення, але не в досяганні, тобто не конче в досягненні».

Сама художниця твердить, що це – один з найбільш «логоцентричних» її проєктів: у ньому Турянська спирається на вірш «Епітафія» американської поетки Мерріт Меллой 1985 року, широко розтиражований у англомовному інтернет-просторі. Компілюючи дві версії перекладу (перекладали Таня Родіонова та Віта Сусак), Олена створює свою власну третю, та інкорпорує текст у візуальний вимір, висікаючи його у традиційній для неї формі.

Три різні текстові інтерпретації проєкту (Анна Костирко, Олександра Кущенко, Євгенія Нестерович), що творять концептуальне поле навколо SOLUTION, також не стільки пояснюють видиме, скільки пропонують можливі «режими» споглядання – констатують вголос зовсім не риторичні питання (на які, втім, не існує однозначних відповідей).