Персональна виставка Антона Ковача «Мелодія весни»

14 травня о 17:00 в арт-салоні “БонТон” відбудеться урочисте відкриття персональної виставки закарпатського художника Антона Ковача – “Мелодія весни”.
Становлення малярської позиції Антона Ковача проходило в талановитому середовищі закарпатських художників, які вміли щедро ділитися з молоддю секретами своєї професійної вправності. Вихованець Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва, а згодом випускник Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва А. Ковач був щасливим свідком з’явлення яскравих полотен Ф. Манайла, А. Коцки, А. Кашшая, 3. Шолтеса, Г. Глюка, Е. Контратовича – майстрів, що нині становлять славу та гордість вітчизняної образотворчої культури. У мистецькому ареалі А. Ковача – живопис і графіка, краєвиди і портрети, натюрморти і сюжетні композиції. Твори у художника народжуються швидко – з першого погляду і на одному подиху – “а-ля пріма”. Він малює з чуттям внутрішньої свободи, розкутості, неупередженості малярського бачення. Стилістика його живопису відображає розмаїття, складність і багатовимірність світоустрою. Подібні світоглядницькі ідеї спостерігаємо в пейзажній творчості митця, у його чистих і ясних полотнах (“Осінь в Карпатах”, “Весняний мотив біля Невицького”, “Осінь в Туричках”, “Стара церква в с. Лікіцари”). Колірне та пластичне нюансування пейзажних праць знаходиться у відповідності з інтонаційно-чуттєвим забарвленням: спокійний, неквапливий, “угамований” гладкопис, м’які мелодійні живописні форми часом змінюються “звихреними” каскадами кольорових мазків, міцним рельєфно-пастозним ліпленням, а напівпрозорі акварельні “стишені” кольори поступаються місцем звучному щедробарв’ю декоративної палітри. Урбаністичний краєвид – одна із найяскравіших сторінок пейзажної творчості А. Ковача. Незмінно хвилююча і приваблива тема – види рідного міста. В ній – естетичний дотик до рукотворної краси, до архітектурного світу, вибудованого творчими зусиллями не одного покоління. Численні зображення історичних споруд дихають романтикою епох, що незворотно сплили: ошатні сором’язливо-скромні будиночки, зі слідами патини років – бувалі свідки відшумілих часів; багато оздоблені вишуканим пластичним декором гордовиті вілли – прикраса затишних вуличок, вкритих прадавньою бруківкою; стрункі силуети церков з виразними обрисами гостроверхих шпилів – важливі архітектурні акценти старих кварталів; масивні мури кам’яних фортець – красномовне свідчення славної минувшини (“Осінній Ужгород”, “Недільний ранок в місті над Ужем”, “Біля філармонії”, “Вулиця Капітульна”, “Київська набережна в Ужгороді”, “Вид на Ужгородський замок”, “Після дощу”, “Краєвид із мостом”). У кожній картині вимальовується нова грань багатовимірного “психологічного” портрету міста, розкривається його внутрішнє життя, неповторна духовна аура, складна історична доля та напружене неоднозначне сьогочасся. До творення натюрмортів, як і пейзажів, Антона Ковача надихає лад і упорядкованість світоустрою. Квіти – один із улюблених мотивів -є для художника уособленням досконалості буття. Ідеальні “моделі” живописця – хризантеми і троянди, тюльпани і іриси, гладіолуси і бузок, волошки і маки. Вони, як і люди, різняться своєю внутрішньою сутністю, характером, психологією, настроєвими порухами. Урочисті і величні, спокійні і радісні, святкові і елегійні, – натюрморти митця завжди сповнені динаміки життя, вияснюють естетичне ставлення автора до натурного довколу, засвідчують високу культуру живописних одкровень. Послуговуючись широкими можливостями техніки олійного малярства, художник добирає виразну мову живопису: елегантну артистичність письма, яскраву вишуканість колірного спектру, багату гру світлотіньових рефлексів, про що свідчать натюрморти “Пастораль літа”, “Натюрморт із бузком”, “Натюрморт із фруктами”, “Божі ружі”, “Квіти”. Злагоджений сплав живописних об’ємів, ліній і барв – в численних зображеннях оголеної натури. “Ню” Антона Ковача відзначаються витонченістю і рафінованістю, декоративною виразністю формальних рішень. Живописна матерія картин народжується злиттям ніжних тонів з мелодійною гнучкою пластикою. Моделі художника – спокусливі і цнотливі, жадані і недосяжні – зображені у вільних розкутих невимушених позах. Вони ваблять і збуджують уяву своєю незбагненною магнетизуючою принадою. Примітність творчих праць – у відмінному чутті індивідуальних особливостей людини, зовнішніх і прихованих, у загостреному психологізмі, у точному відтворенні внутрішньої динаміки та настроєво-емоційного стану портретованих. Пластична і колірна визначеність, знайденість пози та освітлення, слушне структурно-композиційне вирішення твору – все працює на поглиблення портретної образності, творить враження окремішності і індивідуальної неповторності кожної людини (“Літо”, “Гуцулочка”, “Портрет Наталії Галь”, “Мисливець”, “Бабка Терезка”, “Портрет В. Фединишинця”). Особливою духовною аурою наповнені сакральні твори художника, яким притаманне надчутливе осягнення світу з відчуттям двоєдиності земного і небесного. Для Антона Ковача небо – відкрите, картинний простір його полотен “заселений” янголами і пророками, святими небожителями і вигаданими міфопоетичними істотами (“Ангел України”, “Благовіщення”, “Богородиця”, “Мадонна”). Це образи-символи, образи-звернення, що волають до нашого розуму і серця, закликають до духовного очищення, до звільнення від тягаря пороків. їх особливий метафізичний світ сповнений загадкової недомовленості, багатозначних натяків, тонких асоціативних рефлексій. Таким постає перед нами Антон Ковач, митець, який добре відчуває інтелектуальний та культурний клімат доби, її потреби і запити, творчу уяву якого хвилюють і збурюють різноманітні прояви нашого життя. Художні полотна Антона Ковача незмінно несуть в собі ознаки авторської самодостатності, наповнені духом креативності і новизни. Своєю творчою присутністю живописець урізноманітнює і збагачує панорамну картину сучасного українського мистецтва.

Олена Приходько, мистецтвознавець