Фото-проект Зіновія Підперигори «Відірватись від землі»

Зіновій Підперигора – фотохудожник, краєзнавець, музикант, – покоління, якому судилося осягнути грані двох епох – Технічної та Електронної. І перейшов рубікон він з наплічником попереднього досвіду.

Світлити у ХХ столітті – це бути в пошуку кадру і нарешті знаходити його, фільмувати у ХХІ-му – витягти з маси цифрованої продукції потрібну композицію-інформацію. Майстер підсвідомо поєднує ці дві методологічні ланки, залучаючи при цьому цифрові новації.

Змалку цікавлячись фотографією, Зіновій портретував друзів на шкільній та студентській лавах, пізніше – в армійському колі та серед колег по симфонічному оркестру, куди прийшов після закінчення консерваторії.

Можливо випадковість привела його до іншого жанру – урбаністичного, а можливо це просто естетичне тяжіння до спадщини минулого. Наприкінці 1980-х Зіновій змінює свою професію і стає фотографом у відділі мистецтвознавства інституту «Укрзахідпроектреставрація». Пане Маестро, – так звертався до нього тодішній керівник відділу. Тоді, на початку 1990-х, здавалося, що слід тільки висвітлити перед новими керманичами держави багатство нашої спадщини, і одразу буде створено РЕЄСТР усього матеріального культурного надбання країни. Такою була романтична візія багатьох небайдужих. Галичина, Закарпаття, Волинь, Поділля, Буковина – весь західний регіон об’їздив та обходив заповзятий фотограф.

В середині 1990-х рр. державні пам’яткоохоронні структури, як і вся країна, переживають кризу. Пошуки реалізації своїх творчих можливостей Зіновій, як фотомитець, тепер шукає серед видавничих та виставкових проектів. Мобільність та непримхливість до побуту, оптимістичне налаштування зіграли йому на позитив. Фотографії З. Підперигори стають основними у путівнику «Львів», він – автор фотоальбомів «Яворівщина» та «Жовква», ілюстратор проекту «Вогнем і мечем» Г. Сенкевича, ініційованого керівництвом музею у Радомі (Польща). Нарешті, з нагоди візиту до Львова папи Івана Павла ІІ, Зіновій Підперигора відкриває свою першу авторську виставку у Львівському історичному музеї (2001 р.).

З того часу саме Львів стає головним об’єктом зацікавлення фотографа. Видавці щорічно продукують календарі та буклети, оформлені його світлинами. Але архітектурний об’єкт ніколи не можна осягнути повністю у паралельному сприйнятті. Для цього треба піднятися над власним візуальним досвідом, увійти у сфери трансцендентальності простору. Для того, щоб усвідомити семантику міста, необхідно відірватись від землі.

Усі фото зроблено із недоступного для звиклого пішохода ракурсу, тому і така назва.

Але це не просто фіксація картинок із дрона, а «фотосесія» місцевості, пізніше зшита у панорамні фото. Це так, ніби мандрівник опиняється на певній висоті і може неквапливо оглянути все довкола. Є у цих світлинах деяка «відкритковість», але це свідома репліка на історичні графічні зображення міського пейзажу.

Дана виставка – лише початок проекту, а продовження полягає у розширенні географії зйомок, а може і у формі подачі опрацьованого матеріалу (альбом, відео і т.д.).

Відкриття виставки 26 січня о 18:00.