Виставка ікон «Червоні образи»

Гуцульські та покутські ікони на склі з колекції Остапа Лозинського. Галерея втретє на різдвяні свята відходить від основного свого завдання – презентувати сучасний іконопис і пропонує виставку давнього народного іконопису.

Іконопис на шклі є однією із найяскравіших сторінок українського народного мистецтва. Це явище, широко відоме в Центрально-Східній Європі від XVIII століття, поширилось на теренах Українських Карпат від середини ХІХ століття і проіснувало загалом лише декілька десятиліть – до початку ХХ століття. Однак, для усіх шанувальників культури Гуцульщини, Покуття та Буковини іконопис на шклі є, мабуть, найвиразнішим її здобутком.

Такі образи, які ще називали «червоними», очевидно, через переважання яскравої дзвінкої червоної фарби на іконах, були дуже поширеними у сільських хатах в околицях Коломиї, Богородчан, Кутів, Косова, Космача, Чернівців, Вижниці. І, що характерно, фактично не побутували у церквах. Перелік святих та сюжетів на іконах був обмежений до найпопулярніших – св. Миколай, Богородиця, Спаситель, св. Юрій, св. Варвара, Розпʼяття… З поширенням дешевих друкованих репродукцій, літографій та фотографій, ці ікони були витіснені із вжитку, і традиція іконопису на шклі була перервана.

Самі ікони від початку ХХ століття часто стали обʼєктами зацікавлення музейників та колекціонерів. Однак, найцікавіші колекції іконопису на шклі почали формуватися приватними колекціонерами лише в 1960-70 ті роки. Одним з перших львівських колекціонерів, що повністю присвятив себе цій справі, став п. Іван Гречко. Властиво, вперше на Йордан 2012 року в галереї ICONART було презентовано ікони на шклі з колекції цього відомого львівського громадського діяча і «патріарха» львівського колекціонерства, котрий збирав свою колекцію впродовж пʼятдесяти років.

Згодом, на різдвяні свята 2012-2013 року було організовано виставку народної хатньої ікони на дошці з Буковини, Гуцульщини та Покуття з львівських приватних колекцій. Цьогорічна різдвяна виставка продовжує цю традицію і презентує чудову, попри те, що не таку давню, збірку молодого художника і колекціонера Остапа Лозинського.

Остап Лозинський у першу чергу відомий як художник та ініціатор й учасник багатьох значних мистецьких акцій. Проте колекціонерство є також однією з яскравих сторін його особистості. Що є, зрештою, природнім, оскільки народився і виховався у родині, де до українського мистецтва плекалось особливе ставлення – батьки Остапа відомі у Львові митці та колекціонери.
Властиво, основою Остапової збірки ікон на шклі стали образи, придбані батьками ще у 1970-80-ті роки.

Однак, уся колекція зібрана ним за останній час і налічує близько 40-ка унікальних гуцульських та покутських образів. Зокрема, до рідкісних і особливо цінних ікон збірки належить ікона архистратига Михаїла, що побиває Диявола, а також потрійна ікона зі св. Миколаєм, Розпʼяттям та Покровом Богородиці. Проте основною особливістю цієї колекції є її «молодість». Ця збірка доводить, що при великому бажанні і працьовитості можливо створити винятково гарну колекцію навіть у наш час, коли, здавалось би, щораз важче відшукати автентичні речі у їхньому первинному середовищі.

Іншою цікавою особливістю цієї збірки є її контекстуальність у відношенні до творчості Остапа Лозинського, ікони служать йому безпосередніми взірцями для власних робіт, і також є джерелом глибших інспірацій в його живописі… Для багатьох, хто раніше знав Остапа Лозинського у першу чергу як художника, виставка ікон з його збірки допоможе краще зрозуміти його праці і поглянути на нього як на особистість справді цілісну.
Роман Зілінко