Лекція «Тарас Шевченко як естет та аристократ духу»

Лекцію прочитає професор, мистецтвознавець, що спеціалізується на історії та теорії образотворчого мистецтва, Дмитро Горбачов. Політична вага Шевченка наче переважила неймовірно високий естетизм його творчості. Нобеліат Борис Пастернак вирізнив для себе трьох велетів світової літератури: Шекспір, Шіллер, Шевченко.

Мистецький ресурс Кобзаря навдивовижу різноманітний. Його мінорно-мажорна ігрова стихія багато в чому мала випереджальний характер. Недурно ж українські та російські футуристи мали Шевченка за свого попередника. Справді, новаторській римі-луні Хлєбникова «гопаком – о ком» може правити за аналогію шевченкове «камінь –амінь».

Французька мистецтвознавця Валентина Маркаде серед малюнків нашого художника з подивом побачила сюрреалістичний твір в дусі французького художника ХХ ст. Магрітта: живе жіноче тіло, яке виявляється статуеткою, і дзиґар без стрілок, як в кінокартині Бергмана «Сунична галявина».

Шевченко брався до політичних та моралістичних мотивів лише тоді, коли вони стимулювали його як мистця. «… набридли тії мужики…» – цей рядок і досі намагаються не помічати шевченкознавці. Але ж ідеться тут про літературних персонажів, надто заяложених тодішнім письменством. У його прозі позитивним героєм є високоосвічений поміщик, а поема «Княжна» присвячена знівеченій долі аристократки.

Новаторам ХХ ст. імпонувала європейська освіченість великого Кобзаря.