Опера «Наталка Полтавка»

Класична історія про любов і вірність за пєсою, з якої починався український театр на початку ХІХ століття. Її знає тепер кожен школяр, але не кожен слухав народні мелодії в обробці Лисенка і чарівливі голоси талановитих співаків в ролях головних героїв: Наталки, Петра, Терпилихи, Возного, Виборного і Миколи.

Опера Миколи Лисенка на 3 дії за однойменною п’єсою Івана Котляревського
Виконується українською мовою
Тривалість – 150 хв.

Диригентка-постановниця – Ірина Стасишин
Режисер-постановник – Роман Валько
Балетмейстер-постановник – Сергій Наєнко
Художник-постановник – Михайло Риндзак
Художниця костюмів – Христина Козак
Хормейстерка – Ірина Коваль

Дія I
Берег Ворскли. Сюди приходить зажурена Наталка. Вона тужить за своїм коханим Петром, який уже чотири роки десь на заробітках.
З’являється возний Тетерваковський. Він освідчується Наталці в коханні. Однак бідна, але горда дівчина йому відмовляє — вони ж не рівня.
Співаючи жартівливу пісню, проходить виборний Макогоненко. Возний заводить із ним розмову про Наталку і просить у сільського старости допомоги посватати її.

Дія II
Хата Терпилихи. Мати докоряє дочці, що та при їх великих нестатках, перебирає женихами. Наталка відповідає, що кохає лише Петра і чекатиме на нього.
У хату заходить виборний Макогоненко. Він радить видати Наталку за возного Тетерваковського і цим позбутися злиднів. Задля спокою матері дівчина погоджується одружитися з возним.

Дія III
Сільська вулиця. Наталка в останній надії сподівається на повернення Петра. А тим часом дівчата і хлопці приходять до неї на заручини. Всі йдуть до хати. Бурлака Микола розповідає про свою нещасливу долю. “Співаючи журливу пісню, в село входить Петро. Із розмови з Миколою він довідується про сватання Наталки. Парубок у відчаї. Він просить Миколу дізнатися чи по своїй волі Наталка виходить заміж.
Вибігає Наталка. Вона присягається Петрові, що кохає лише його, і тепер, коли він повернувся, відмовляється від возного. Тетерваковський і Терпилиха обурені.
Петро зважується підкоритися своїй долі і податися геть, аби не засмучувати Наталчиної матері. Терпилиха зворушена наміром Петра. Возний теж розчулився і вирішив хоча б раз у житті зробити добрий вчинок. Він відмовляється від Наталки. Терпилиха благословляє Наталку і Петра. Наречені запрошують усіх на весілля.