Виставка «Розмежування: ніколи знову»

Виставка інформаційних колажів з візуалізацією низки, закарбованих у пам’яті, унікальних урбаністичних середовищ, котрі вже зруйновані, або ж пошкодженні внаслідок повномасштабного вторгнення рф до України у період 2022-2023 років. Сентиментальні образи цих об’єктів назавжди лишатимуться у спогадах локальних мешканців цих міст, які сьогодні вимушено переміщені унаслідок війни росії проти України.

Пам’ять є явищем, яке не постає перед нами відразу, а радше формується роками та відтворюється у свідомості переважно через динамічний контакт нашої уяви з певними образами, символами, місцями, знаннями та датами, що залишили по собі особливий чуттєвий слід — спогад.

Намагаючись відстежити траєкторію формування такого тактильно-емпіричного досвіду ми ніби крокуємо персональними «слідами пам’яті».Бо саме спогади дозволяють нам відтворити у нашій свідомості застиглі моменти «дотику» до певних місць, об’єктів чи речей. У містах зберігаються всі види таких спогадів, які, своєю чергою, формують ідентичність і наратив самого міста
Своєю чергою, комплекс збережених у нашій свідомості «образів міста» відіграє роль потужного єднального джерела у стосунку людини з її пам’яттю про «місце походження». Тому, через індивідуальні спогади локальних мешканців тих чи інших населених пунктів ми можемо створювати ментальні образи культурних та урбаністичних локацій, котрі транслюють спільну «хмару пам’яті» про те чи інше місто.

З березня 2014 року в Україні триває війна – тисячі українських міст та сіл поступово зникають з мапи країни…мільйони українців втратили свої домівки, покинули рідні населені пункти…
Ідея даної експозиції полягає у передачі спектра ментальних образів, з якими асоціюються спогади про понівечені або ж знищенні українські міста, що внаслідок війни потрапили на межу розмежування – межу «до і після», межу «існування і руйнації», межу «життя і пам’яті». Так, вирішальним чинником у реалізації проєкту стали живі спогади мешканців 6 українських міст, які від лютого 2022 року знаходяться на межі «розмежування».
Ідейниця проєкту – Ярослава Яковлєва.
Дизайн – Дарія Панькевич.