06 серпня 2022 - 31 серпня 2022
Музей ідей (вул. Валова, 18а)
Вартість
Вхід вільний
Виставка графічних робіт Євгена Григор’єва з циклу «Чорне, сіре, біле»: в кожного з нас своя історія, свій біль, своя радість, кожна історія важлива і має бути прожита до кінця.
Був сірий похмурий ранок. На вулицi добряче дощило. Вiдмахуючись від дрібних крапель, які час від часу збирались в мене на кінчику носа, я йшов кудись у справах, розмiрковуючи про свою буденнiсть, поки раптом не перестрів на сходах в підземний перехід свого давнiшнього знайомого, якого не бачив, певно, вже років з десять. Він грав на саксофоні. Я був трохи здивований. Річ у тім, що коли ми зустрiчались востаннє, він працював директором кредитного відділу одного з місцевих банків, а його зацiкавленiсть музикою хоч і була вишуканою, все ж таки лишалась суто «гастрономічною». Ну, десять років – чималий термін. I ось саксофон, чорний плащ, бліде, майже біле обличчя,трохи неохайний вигляд… світ навколо мене, i так доволі похмурий, почав швидко втрачати останнi барви. Мені раптом впало в око, що всі люди, які випадково потрапляли в моє поле зору, мали якусь схожість в рисах обличчя – діти, які щойно прохлюпали калюжею, жінка середніх років і старий з мокрою псиною, як би це дивно не звучало, були копіями мого знайомого з поправкою на вік, стать і вид – вид стосувався пса. Мене розбив нервовий сміх. Карикатурність пса була несусвітня, але з наступною думкою мені стало страшно. Я повільно підійшов до калюжі і почав зі страхом роздивлятися своє відображення.
Чоловік не грав − він розповідав історії; можливо, цей похмурий день, місто, люди і я були лише хвилею, вигадкою, iмпровiзацiєю, яку мій друг виводив дуже вигадливим сюжетом. Слухай…
За категорією
За датою
до 12 грудня 2024
до 30 листопада 2024
до 15 грудня 2024
до 31 травня 2025
до 01 грудня 2024
до 01 грудня 2024