Вулиця поєднує площу Ринок з вулицею Підвальною. В архітектурі вулиці поєднуються ренесанс, бароко, класицизм та сецесія.

Уперше назву вулиці — Руська — зафіксовано 1472 року. Раніше, з 1414 року це була вулиця Соляників (лат. Salsatorum platea), оскільки її мешканці торгували сіллю з копалень солі у Дрогобичі та Долині. Після того, як остаточно сформувалася руська етно-релігійна громада, вулиця стала називатися Руською (етнонім «українці» почав набувати поширення в русинській спільноті починаючи з середини XIX сторіччя). Вулиця довший час залишалась у Львові центром українського православ’я та культури, оскільки конфесійна приналежність до початку ХХ століття у значній мірі означала етнічну приналежність.

У середньовіччі, коли місто знаходилось під владою Польщі, Руська була єдиною вулицею, де православним міщанам дозволялося володіти нерухомістю. Вулиця тоді займала простір сучасних Староєврейської, Підвальної та Ставропігійської.

Історичні назви цієї ж діляньки вулиці:
– platea Salsatorum (1414 – 1972)
– de Ruska (1472 – 1941)
– Reussenstrasse (1941 – 1944)
– Руська (1944 – до тепер)

Довідка:
Після другого здобуття Львова польським королем Казимиром ІІІ Великим у 1350 році, коли місто було перенесено з княжого граду (сучасна площа Старий Ринок) на місце нинішнє, для трьох основних етнічних груп Львова (русинів, вірмен та євреїв) було відведено під заселення території у «новому» Львові. З часом на тих територіях сформувалися відповідні релігійно-етнічні центри з їхніми головними вулицями: вірменський в районі вулиці Вірменської, руський-православний — вулиця Руська, а також єврейська міська дільниця зі своїм особливим статусом і порядком — в районі сучасних вулиць Староєврейської, частини Федорова, Арсенальної та Братів Рогатинців.