Із наданням Львову магдебурзького права у 1356 почалось формування нового центру міста довкола нинішньої Площі Ринок, «середмістя» було обнесене муром і трьома рядами валів. Новий вірменський квартал знаходився в північно-східній його частині. Центром стала вулиця, котра нині є ділянкою сучасної Вірменської. Культурним осередком кварталу був Вірменський собор, котрий в 1364 році став єпархіальним осередком для усіх вірмен Русі і Валахії підлягав безпосередньо верховному католикосу в Ечміадзині.

У XV столітті тут було кам’яне брукування, водопостачання та зливна каналізація. До створення архітектурного ансамблю долучились найкращі львівські будівничі. Дерев’яна готична забудова Вірменської вулиці (як і усього міста) була повністю знищена великою пожежею Львова 1527 року. Це дало початок новій, переважно кам’яній ренесансній архітектурі. Ділянки домоволодінь були видовженими і виходили до вулиці меншою стороною. Будинки були переважно дво- і триповерхові, шириною в три вікна, часто із дахом, що спадав до центру із ринвою. У XVII-XVIII ст. активно перебудовувались, проводились перепланування і об’єднання, зводились додаткові поверхи. Ренесансний характер багатьох споруд було втрачено. Фасади набули барокових і ампірних рис, в кінці XIX ст. з’явились будинки в стилях історизму. Одним із переломних моментів для забудови вулиці стало і пограбування Львова шведськими військами у 1704 році.

Вірменська — офіційна назва вулиці від 1871 року. До складу вулиці увійшли кілька дрібних вулиць, що виникли не в один час і мали різні назви.

Історичні назви цієї ж діляньки вулиці:
– Piekarska (1444 – 1792)
– Obere Armenier Gasse pl (кін. XVII ст. – 1871), Universitäts Gasse pl (1792 – 1871)
– Ormiańska (1871 – 1941), Dzieduszyckich (1895 – 1941)
– Bürgerstrasse (1941 – 1944), Welfenstrasse (1941 – 1944)
– Ормянська (1944 – 1946)
– Вірменська (1946 – до тепер)