Вистава «Бояриня»

Драматична поема Лесі Українки знайшла свою театральну домівку у постановці народного артиста України Григорія Шумейка. Режисер не намагався осучаснити “Бояриню”, як це часто роблять із шекспірівськими “Ромео і Джульєттою”, і не додавав їй новочасних акцентів. Попри те, що події драми Лесі Українки відбуваються у добу Руїни, вона була актуальною і тоді, коли була написана, у 1910 році, і тепер, коли “оселилася” на сцені театру ім. М. Заньковецької. Трагічність життя на чужині, де ти назавжди залишишся “зайдою” і “чужинцем”, не залежить від географії чи часу подій.
Історія “Боярині”, як і більшості життєвих драм, починається з кохання, настільки сильного і щирого, що дочка козацького старшини Оксана заради свого обранця, молодого боярина Степана, готова поїхати на чужину, де нема нікого рідного, де і мова, і культура – чужі, а спільна лише віра. Оксана намагається пристосуватися до московських звичаїв чи хоча б зрозуміти їх, підтримати чоловіка, який змушений танцювати гопака перед деспотичним царем та трястися кожної миті, щоб його не підставили… Та як звикнути до того, що жінка не має жодних прав, що розмовляти з нареченим до весілля вважається великим соромом, що одяг якийсь дивакуватий, що Іван перетворюється на Ваньку, Ганнуся – на Аннушку, а Оксана – на Аксюшу… З часом до Оксани приходить зневіра, а сум і розчарування в собі з’їдають її зсередини… Вона винуватить і себе, і чоловіка у тому, що з ними сталося, що їм не вистачило сил втекти з цієї вільної неволі…

Режисер-постановник – Григорій Шумейко
Художник-постановник – Наталія Руденко
Композитор – Юрій Саєнко
Хореографія – Олена Балаян
Хормейстер – Оксана Ржепецька
Помічники режисера – Михайло Рудко, Костянтин Ткаченко