Євген Гришковець «Прощання з папером»

Поставлене, як і більшість театральних робіт автора, у формі моно-вистави уявлення є своєрідним прощанням з речами, без яких чоловік не міг уявити своє повсякденне життя.

Тринадцять років тому на одну московську сцену вийшов хлопець років тридцяти. Вийшов і повідомив, що він зараз розповість про людину, якої більше немає, в сенсі – він раніше був, але потім його не стало, – так що коли глядачі будуть чути зі сцени «я подумав…», то це буде саме про ту людину . Хлопця звали Євген Гришковець, і він пам’ятав те, про що інші люди згадують мимохідь і ніколи не говорять вголос – про дембельський альбом, про образу, що мультфільм, якого він чекав, виявився ляльковим, про відчуття того, як тече час. Той монолог називався «Як я з’їв собаку», і він поділив театральну реальність. Було життя до Гришковця – і є життя із Гришковцем.

Потім з’явилися спектаклі «Одночасно», «Дредноути», «Планета», «По По», «+1» і восени 2012 року вийшла прем’єра «Прощання з папером».
Євген Гришковець підбирає найточніші слова для універсальних людських емоцій. Він навчив театр говорити людською мовою.