Балети «Пульчинелла» та «Весна священна»

Ігор Стравінський «Пульчинелла»
В основу даного твору покладена музика Перголезі, Галло та інших композиторів XVIII століття. Вперше вона прозвучала в травні 1920 року в паризькій Гранд-опера. Традиційна італійська комедія дель арте стала для Стравінського натхненням під час створення даного балету, головним героєм якого став Пульчинела. Танцівником Леонідом Мясіним було написано лібрето і придумана хореографія. Легендарний художник Пабло Пікассо працював над створенням декорацій і костюмів для балету. Цей балет став основою для написання Стравінським деяких інших творів в новій стильовій манері – неокласицизмі.
Сюжет був заснований на неаполітанській казці початку ХVIII століття – казці «Чотири Пульчинелли» і був цілком характерним для італійської комедії масок. Чарівні Пруденца і Россета відкидали залицяння галантних кавалерів Кавіелло і Флоріндо, віддаючи перевагу Пульчинеллі, який весело танцює і грає на скрипці, а той любить Пімпінеллу… Навколо цієї колізії закручується сюжет з ревнощами, бійками, з уявною смертю і настільки ж уявним воскресінням, плутаниною – і, в кінцевому підсумку, з щасливою розв’язкою.

Ігор Стравінський «Весна священна»
Прем’єра балету відбулася 29 травня 1913 року та вважається однією з найбільш впливових, але разом з тим і однією з найбільш суперечливих в історії балету. Своєю дикою енергетикою «Весна священна» буквально підірвала правила класичної музики. Балет триває всього 33 хвилини і є реконструкцією язичницького ритуалу. Хореографія балету в постановці Вацлава Ніжинського кинула виклик встановленим нормам. Рухи тіл були різкими і уривчастими, що входило в пряме протиріччя з вишуканими та елегантними формами традиційного балету. Представляв балет Сергій Дягілєв, а декорації були створені Миколою Реріхом.
У «Весні священній» немає яскраво вираженої сюжетної лінії. Недарма балет має підзаголовок «Картини життя язичницької Русі», наданий йому автором.
У переддень свята Священної весни, який символізує пробудження природи і нового життя, плем’я збирається біля священного кургану. Юнаки та дівчата водять хороводи, веселяться, танцюють. В їх танцях втілюються фрагменти повсякденного життя і праці, в рухах безпомилково вгадується, як юнаки орють землю, а дівчата прядуть. Поступово танці переростають в несамовитий танець, а потім юнаки, бажаючи похвалитися силою і відвагою, затівають Гру двох міст (Jeu des cités rivales). Загальну вакханалію порушує поява старців і їх глави – Найстаршого-Мудрого. Найстаріший-Наймудріший благає до розсудливості юнаків, пробуючи їх заспокоїти. Веселощі стихають, і дівчата збираються навколо багаття. Вони знають, що в цю ніч, згідно із обрядом, одну з них повинні принести в жертву богу Весни і силам природи, щоб земля була щедра до людей і порадувала їх родючістю і багатим врожаєм. Після низки обрядів з кола дівчат виходить Обрана – та, якій визначено померти заради блага своїх одноплемінників. Вона починає священний танець, темп якого постійно наростає і, врешті-решт, знесилена дівчина падає замертво. Жертва принесена, і земля навколо розквітає, приходить весна, обіцяючи людям тепло і благодать.

Тривалість – 120 хв
Прем’єра – 19 жовтня 2018 року