Лекція Володимира Герича «Дерев’яна сакральна архітектура в Списку ЮНЕСКО – шлях до визнання»

Дерев’яні церкви на українських та польських землях є унікальним явищем, тісно пов’язаним із загальними ідеологічними цінностями та місцевими будівельними традиціями. Застосовувані в них в специфічний спосіб конструкція (зруб) та архітектурні форми можуть бути однозначно віднесені до спільної групи об’єктів, створюючи унікальний анклав, розташований на стику східної і західної культур.

Вони є свідченням багатовіковий процесу розвитку, найстарші джерела про їх існування сягають середньовіччя. Вони часто появляються як тема в літературі і мистецтві, сприймаються подорожуючими як об’єкти, яких немає в інших регіонах Європи.

Об’єкти, внесені в Список, є найкраще збереженими прикладами дерев’яних церков різних типів, які розташовані уздовж північного краю Карпат. Вони документують всі етапи процесу перемін архітектури та сакрального мистецтва, від середньовіччя і закінчуючи кінцем вісімнадцятого століття. Більшість церков містять унікальні взірці мистецького оформлення (іконостаси, ікони), які відповідають процесу переходу європейського мистецтва від готики до пізнього бароко та сучасності і є рідкісними музейними цінностями.
Деякі храми є прикладом історичних домінант в оточуючому середовищі, що й донині вирізняються незвичайною природною красою. Додатково привабливість окремих храмів підвищується за рахунок їх розташування в середньої висоти гірських долинах, посеред лісів та оброблюваних полів. Дерев’яні церкви є символами ідентичності локальних ландшафтів і важливим компонентом у масштабах всього культурного субрегіону.

Практично усі церкви використовуються за призначенням як сакральні об’єкти християнськими громадами різних конфесій. Місцеві громади, органи охорони памяток намагаються повернутись до давніх, ще не зовсім втрачених традицій і технологій в будівництві та утриманні об’єктів.

Сьогодні група дерев’яних церков польсько-українського прикордоння, які стали об’єктами Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, доповнює ряд об’єктів сакральної архітектури Європи та світу, демонструє незнану доти грань таланту простих народних будівничих, які в своєму ремеслі і мистецтві досягли найвищих вершин.