Лекція «Багатогранність постаті Казімєжа Твардовського»

Лекція доктора філософських наук, завідувача кафедри філософії НУ «Львівська Політехніка» Ігора Карівця.

Казімєж Твардовський (1866, Відень – 1938, Львів) – філософ та психолог, засновник львівсько-варшавської філософської школи, талановитий педагог. Початкову освіту здобув у віденській гімназії «Терезіанум», яку заснувала імператриця Марія-Терезія, вищу – на філософському факультеті Віденського університету. Під керівництвом Франца Брентано, прабатька феноменології, захистив у Відні 1892 року дисертацію «Ідея і перцепція у Декарта. Гносеологічне дослідження». 1894 року став доцентом Віденського університету за габілітаційну роботу «До питання про зміст і предмет уявлення. Психологічне дослідження».

Через рік переїхав до Львова, де мешкав його кузин Митрополит Львівський Архієпископ Болеслав Твардовський, й розпочав викладацьку діяльність. З 1914 по 1917 рр. був ректором Університету ім. Франца І (нині ЛНУ ім. Івана Франка Офіційна сторінка). До 1930 р. очолював кафедру філософії. Як майстер з’ясувальної інтерпретації культивував філософію науковими методами, розробив новий курс вивчення філософії. Вважав, що психологія є найважливішою філософською дисципліною. Започаткував перші навчання з експериментальної психології й організував у 1907-1908 рр. першу в Польщі психологічну лабораторію. К. Твардовський був неперевершеним педагогом, який спонукав студентів мислити, а не нав’язував їм відомі тези. Можливо саме тому він виховав близько тридцяти професорів у різних галузях наук. Помер і похований у Львові на Личаківському кладовищі (поле № 27).