Лекція «Просторовий устрій та практика вшанування пам’яті після Першої світової війни»

Перша світова війна не була схожа на попередні, тож і вшановувати пам’ять про неї слід відповідно. До того ж, кількість загиблих солдат і так званих жертв війни перевищила будь-які мислимі масштаби. Громадський простір переламаний слідами цього явища у вигляді цвинтарів. До вашої уваги пропонується аналіз на прикладах Буковини.

Цвинтарі і пам’ятники загиблим від масового насильства вважаються ознаками вияву певних наративів. Це – символи історії та історичної пам’яті. Місця спадщини та пам’ятники підтримують національні/політичні ідеї, поєднують у собі увагу та допомагають формувати солідарність серед цільової групи, на яку зорієнтовані такі місця та/або кому вони присвячені. До їх функцій належить не лише жалоба, а й адаптація офіційних мовних, символічних і культурних кодів. Пам’ятники, включаючи надгробки як основну їх форму, мають величезне значення, адже не лише показують, що слід берегти пам’ять на наступні покоління, а й відтворюють погляди тих, хто їх розробляв і створював у певний період часу. До того ж, вони пов’язані із різними наративами та політичними дискусіями. Їх місце у міському просторі та певні характеристики (розмір, огорожа, місце розташування) суттєво визначають потребу суспільства у вшануванні пам’яті.

Лекція відбудеться англійською мовою із синхронним перекладом.

Лекція Катаріни Габеркорн – перша зі серії подій на підтримку виставки “Велика війна 1914-… Індивідуальний та глобальний досвід” у 2016-му році.

Катаріна Габеркорн – аспірантка Університету Андраші (Будапешт). Коло її наукових інтересів охоплює культурознавство, студії пам’яті, формування міського простору та питання меншин у Центральній Європі. Катаріна Габеркорн отримала місячну стипендію Центру міської історії 2015/16. У Львові вона працює над дослідженням “Особливості комеморативних практик після Першої світової війни на Буковині”.