День поезії : від барвисто дитячого до шизофренічно сірого

Сьогодні, 21 березня, в книгарні «Є» п’ятеро молодих, але вже досить відомих поетів зібрались, щоб вшанувати День поезії. Спочатку автори читали власну поезію, потім свої переклади іноземних поетів.
Відкрила вечір Галина Крук. Поетка, перекладач, автор збірок “Мандри у пошуках дому “, “Сліди на піску”, “Обличчя поза світлиною”. З власного поетка прочитала «Запасний вихід» та «Вулична пташко». Справжня жіноча поезія, сповнена ніжності та в водночас просякнута болем. З перекладів авторка почитала трохи польської поезії.
Напругу від жіночого поетичного слова взявся знімати наступний гість вечора Назар Федорак. Автор збірок «Брудершафт із собою», « Крапки», «Земляне тіло» та ін. Поет вирішив почати з власних перекладів Дж. Толкіна, а саме з пісень хобітів, героїв всесвітньо відомої епопеї «Володар перснів» . Федорак майстерно підібрав риму, зберіг гумор та настрій присутній у цих жартівливих пісеньках. Потім автор взявся читати свої творіння. Поет процитував вірш присвячений покійному Юрку Покальчуку, вірш під назвою «Білі тіні» та багато інших. Слухаючи його поезію перед очима то блищало синє морське плесо, то виростали гори, щільно вкриті лісом, де у свої словах автор продирався крізь непролазні хащі. Завершив свій виступ Федорак, як він сам назвав, географічно-еротичним віршем «Урок географії». Тут автор підкорює вже не природні, а жіночі ландшафти.
До рук мікрофон взяла Мар’яна Кіяновська. Непересічна особистість, авторка кількох поетичних збірок. Вона одразу ж почала з вірша присвяченого польському поетові Євгеніушу Дицькому. Далі Кіяновська читала виключно його поезію у своєму перекладі. Вірші створили моторошний настрій, в цій поезії весь час були присутні образи смерті та забуття. Майже в кожному вірші Дицького проглядався образ матері : помираючої матері, божевільної матері. Врешті поет порівнює свою матір з церквою – неканонічною, майже язичницькою, але повною віри та надії. Всі ці почуття збиваються в купу шизофренічних думок. Сам Дицький весь час вживає слово «божевілля». Низький та хриплий голос Кіяновської підсилив цей неоднозначний похмурий настрій поезії Дицького.
Знову ж таки контрастно з попередньою авторкою виглядала весела та енергійна Мар’яна Савка. Автор численних збірок віршів для дітей та дорослих, власник «Видавництва Старого Лева». Поетка взагалі відмовилась читати власну поезію, аргументуючи це тим, що її вірші тут і так неодноразово звучали. Отож, Савка взялась читати англійського автора Алана Мілна. Артистично та весело з уст Савки звучала дитяча британська поезія. Вірші «Тедді», «У зоопарку» , «Ведмеже хутро» та інші заставили публіку зануритись у світ дитячих мрій. Наостанок Савка прочитала «Старого моряка», як сказала сама поетка, в цьому вірші вона побачила себе саму.
Завершував читання поезії Остап Сливинський. Поет прочитав трохи нового, що ніде ще не публікувалось. Це вірші «Сашко», де яскраво проглядаються образи безсмертя та переродження та «Отець Шуплат», героєм якого була реальна особа, священик, який переховувався від Радянської влади. На завершення Сливинський прочитав свої переклади Чеслава Мі лоша – вірші «Черепаха» та «Кузня».
Після поетичної частини поети розмірковували про те, чим поезія була для вчорашнього суспільства, чим є для нинішнього та чим стане для суспільства завтрашнього.

Ляхович Мирослава