Музичні вечори Людвіга ван Бетховена (Вечір другий)

Знаменитий мотив: «соль-соль-соль-Мі…», яким розпочинається 5-та симфонія Бетховена, належить до найбільш цитованих у популярній культурі фрагментів класичної музики.

П’ята симфонія — це рух від приреченості до свободи, який проходить спершу через конфлікт і еволюцію «мотиву долі», далі — відсторонену рефлексію (друга частина), епічну наративність (скерцо, яке фактично виростає з того ж-таки «мотиву долі»)… і власне після третьої частини Бетховен не робить традиційної паузи перед фіналом, а розпочинає його відразу з останнього акорду скерцо (подібний прийом є також у 6-й симфонії та інших творах Бетховена); до того ж, у фіналі Бетховен в певний момент на мить знову повертається до мінорної теми зі скерцо, але врешті решт закінчує симфонію у світлій До мажорній тональності.

Увертюра «Творіння Прометея», яка також звучатиме на концерті, — це вступна частина балету, який Бетховен написав у 1801 р, тобто між Першою та Другою симфонією. Увертюра розпочинається з повільного і виваженого Adagio, яке невдовзі переходить у енергійне, радісне і оптимістичне Allegro, яке, втім, не позбавлене характерної для Бетховена драматично-героїчної нотки. Цікаво, що тему з останньої частини балету Бетховен поклав в основу фіналу Героїчної симфонії.

Скрипковий концерт Мендельсона мі мінор, який прозвучить між «Прометеєм» та симфонією Бетховена, написаний на півстоліття пізніше від цих творів. Але разом з тим слухач зможе пересвідчитись, наскільки сильним був вплив Бетховена на його наступників: хоча музична мова романтизму все ж не тотожна стилю Бетховена, вона виростає з його музики.