Концерт «Світлій пам’яті Василя Сліпака»

Про Людвіга ван Бетховена важко сказати щось нове. Геній класики, який зачаровував у своїх творах драматизмом, напругою і енергетикою. Автор величезної кількості творів, які здійснили колосальний вплив на музичне життя тогочасної Європи. Винятковий талант, який зміг створити свої найвидатніші шедеври після навіть втрати слуху…

Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії під диригуванням Тараса Криси та Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» виконують «Missa Solemnis» Людвіга ван Бетховена.

«Missa Solemnis» (вона ж —«Урочиста меса») — один з пізніх творів митця. Після написання першої меси композитор понад 20 років не звертався до цього жанру. Проте, розпочавши роботу у 1819, Бетховен хотів загорівся бажанням присвятити її своєму покровителеві ерцгерцогу Рудольфові, який збирався прийняти сан архієпископа. Робота над твором суттєво затягнулася. Секретар Бетховена пригадував, що композитор виглядав після роботи над месою так, наче боровся з кимось не на життя, а на смерть. Попри зростання популярності салонної музики, одразу після завершення, у 1924 році на «Урочисту месу» чекала блискуча прем’єра в Санкт-Петербурзі. А за місяць опісля її представили і віденській публіці.

У побудові меси помітне захоплення Бетховена хоровою музикою, характерне для його пізньої творчості. Глибока філософія та піднесення поєднуються з класичною святковою церковною службою. Хоча сам композитор не зараховував месу до суто духовних творів. Він і сам не був релігійною людиною, але це не завадило його музиці знайти колосальний відгук у тогочасної публіки.

П’ятичастинна меса наповнена варіативністю та майстерністю автора. Kyrie — початок твору — протиставляє урочисті та тужливі теми. Друга частина Gloria виділяється неповторною фугою, а в третій частині Credo автор помістив ще складнішу подвійну фугу, сповнену грандіозного розмаху. Четверта презентує блискуче соло скрипки, а фінал — неймовірно енергійний оркестровий епізод. Все багатство досвіду Людвіга ван Бетховена знайшло своє втілення у цій півторагодинній месі, яка попри запізнення до посвячення архієпископа Рудольфа, все ж була йому присвячена. А у 1830 році вперше прозвучала і у церковних стінах.