Фестиваль «Вечори французького кіно» 2012 у Львові

Спеціально в День Захисту Українських чоловівків, з 23 лютого, у Львові розпочнуться «Вечори французького кіно»! На глядачів чекатимуть: комедія про зустріч людей із різних світів «Мій найстрашніший кошмар»; Гран-прі цьогорічного Одеського кінофестивалю, зворушлива підліткова драма «Дівчисько»; історія юних феміністок «17 дівчат»; захоплива подорож в минуле за мотивами культового коміксу Хіро Танігучі «Далеко по сусідству»

«МІЙ  НАЙСТРАШНІШИЙ КОШМАР»
MON PIRE CAUCHEMAR

комедія

Франція, Бельгія / 2011/ 103 хв.
Режисер: Анн Фонтен
В ролях: Ізабель Юппер («Піаністка», «8 жінок»), Бенуа Пульворд («Астерікс на Олімпійських іграх», «Коко до Шанель», «Закохані невротики»), Андре Дюссолье («Амелі»)

ТРЕЙЛЕР

http://www.youtube.com/watch?v=aLrXEtlqVT4

– Спеціальний показ на міжнародному кінофестивалі в Торонто
– Учасник позаконкурсної програми кінофестивалю в Генті

Вона  – директор престижного арт-центру, він живе з непостійних заробітків і
соціальної допомоги … Вона 7 років навчалася в університеті, він майже 7 років провів за ґратами. Їй подобаються інтелектуальні суперечки, йому – випадковий секс з пишнозадими партнерками. Вони з різних світів, і не можуть терпіти один одного.
Вони б ніколи і не зустрілися, але так сталося, що їхні діти – нерозлучні. Рано
чи пізно вони все-таки зрозуміють, чому.

Анн Фонтен / ANNE FONTAINE
режисер, сценарист

Народилася  в Люксембурзі в 1959 р. Вивчала філософію і танець в Парижі. В 1980 її запросили на роль Есмеральди в спектакль Роббера Оссейна «Горбань із Нотр Даму». У 1980-х Анн Фонтен виконувала ролі в кіно і театрі, працювала помічником режисера в театральних постановках.
Режисерський дебют Фонтен – стрічка «Історії любові погано закінчуються … в основному» (1993) – отримала приз Жана Віґо. В 1997-ому Фонтен сама
написала сценарій і зняла фільм «Суха чистка», який був відзначений призом за Кращий сценарій Венеціанського кінофестивалю, і зробив з Анн Фонтен «важливу персону в сучасному французькому кінематографі».
Більшість фільмів Анн Фонтен в різний час ставали номінантами провідних міжнародних кінофестивалів (Канни, Венеція, Торонто), а також неодноразово отримували престижну французьку премію «Сезар».

Фільмографія
2011 – «Мій найстрашніший кошмар» / Mon pire cauchemar
2009 – «Коко до Шанель» / Coco avant Chanel
2008 – «Дівчина з Монако» / La fille de Monaco
2006 – «Новий шанс» / Nouvelle chance
2005 – «В його руках» / Entre ses mains
2003 – «Наталі» / Nathalie …
2001 – «Як я вбив свого батька» / Comment j’ai tué mon père
1999 – «Оґюстен, король кун-фу» / Augustin, roi du Kung-fu
1997 – «Суха чистка» / Nettoyage à sec
1995 – «Оґюстен» / Augustin
1993 – «Історії кохання погано закінчуються … в основному» / Les histoires d’amour finissent mal … en général

Анн Фонтен про фільм  «Мій найстрашніший  кошмар»
«Фільм з’явився з мого бажання зняти Ізабель Юппер в комедії. Я писала сценарій спеціально для неї і для Пульворда. Вони чудова пара – дуже різні, і ми бавились з цими відмінностями, поступово відкриваючи, що насправді
стоїть за такою видимістю. Взагалі, ця тема вічна – двоє протилежних героїв, котрі поступово знаходять зв’язок один з одним. Це дає дві речі: віру в
людську природу, а також – неабиякий заряд еротизму» (з інтерв’ю для МКФ в Торонто)

ПРЕСА ПРО ФІЛЬМ «Мій найстрашніший кошмар»
Насичений істинним паризьким духом та грайливим підходом до опису та викриття «елітизму», 10-й за рахунком повнометражний фільм Анн Фонтен просто створений для реалізації гнучких талантів пари головних акторів.
Screen
Сценарій зображає Аґату (героїню Ізабель Юппер) настільки несимпатичною – вона така холодна і, що ще гірше, така худорлява, що це примушує глядача полюбити її всупереч усьому.
Variety
Над цим фільмом можна не сміятися тільки у тому випадку, якщо у вас жахливий настрій.
Le Monde
Іронічно і ніжно, чиста радість.
Le Figaro
Місцями досить мольєрівському гумору цього фільму притаманний певний шарм, а його незрілість здається значно більш зрілою, ніж «високочолі» жарти, модні останнім часом.
Slash Film
«Мій найстрашніший кошмар» Анн Фонтен – це просто мрія наяву для всіх любителів французької комедії. Вона чудово написана і чудово виконана. Дует Ізабель Юппер і Бенуа Пульворда – це справжній фейєрверк.
Graduate Times

«ДІВЧИСЬКО»
TOMBOY

драма

Франція / 2011/ 84 хв.
Режисер: Селін Ш’ямма
В ролях: Зоі Еран, Малонн Левана, Жанна Діссон, Софі Каттані

ТРЕЙЛЕР

http://www.youtube.com/watch?v=JvfdCI4MArQ

– Плюшевий ведмідь (Teddy) – спеціальний приз від журі Берлінського МКФ
– Гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю–2011

Десятирічна Лора переїжджає з батьками та молодшою сестрою в нове місто. Сусідська дівчинка, Ліза, приймає коротко стрижену Лору за хлопчика, і вона
вирішує не виправляти цю помилку. Так з’являється Мікаель – чарівний шибеник, котрий швидко заводить дружбу з місцевими дітлахами. Але коли Ліза починає закохуватись у Мікаеля, ситуація для Лори ускладнюється.

Селін Ш’ямма / CÉLINE SCIAMMA
режисер, сценарист

Народилась в 1980 році. Вивчала французьку літературу та сценарну майстерність в кіношколі La Femis в Парижі. Працювала на телебаченні і в кіно. Її дебютна режисерська робота – драма «Водяні лілії» – була представлена в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю в 2007 р. і відзначена призом Луї Делюка. Цей фільм також отримав три номінації на «французький «Оскар» – премію «Сезар».

Фільмографія
2011 – «Дівчисько» / Tomboy
2007 – «Водяні лілії» / Naissance des pieuvres

Селін Ш’ямма про фільм «Дівчисько»:
«Я хотіла залишити питання відкритим для будь-яких відповідей, коли працювала над персонажем. Не для того, щоб зовсім уникнути відповідей, а щоб відповісти у більш складний і точний спосіб. Ось чому так цікаво було зробити цю історію дитячою. В дитинстві всі прикидаються ким-небудь на один день, постійно вигадують щось про себе. Я навмисно хотіла позбутись однозначності, щоб і транссексуал міг сказати «так було у мене в дитинстві», і щоб те саме могла подумати гетеросексуальная жінка» (з інтерв’ю порталу After Ellen)

ПРЕСА ПРО ФІЛЬМ «Дівчисько»
Селін Ш’ямма розповідає сучасну історію про універсальний гендер. І ця історія спрацьовує у фільмі – тому, що він чудово написаний, зрежисований і виконаний. Акторка Зої Еран, котра виконує роль Лори, – справжнє одкровення.
(…) Цей фільм ставить під питання всі гендерні конструкції нашої культури,
нікого не звинувачуючи, а лише примушуючи задуматись.
IndieWire
Одне з досягнень Ш’ямми цього разу, як і у випадку з фільмом «Водяні лілії», – це чудові молоді актори, а саме Зоі Еран в ролі «дівчиська» і Малонн Левана в ролі її 6-річної сестри Жанни.
Screen
«Дівчисько» – це фільм про дітей, який не сприймає дітей зверхньо. Це розумний хід, якого також дотримувались Спілберг і Трюффо. В результаті ідентифікація з дитинством відбувається інтуїтивно та інстинктивно. Люди різного віку зможуть отримати задоволення від цього французького фільму про невинність.
Film Threat
Гендер та сексуальність – не ті теми, які даються легко, і «Дівчисько» не претендує на те, щоб дати відповіді на всі питання. Лора лише починає замислюватися про ці речі, і нам пропонують приєднатися до неї на початку цієї заплутаної, незграбної і захоплюючої подорожі.
Flixist
Якщо би в одній зі сцен на мить не з’явився ноутбук, цей фільм з кадрами у
теплих тонах і монотонними декораціями можна було б легко віднести до 1960-1970-их рр.., до епохи, якій так личить чесний образ сексуальної невинності та розгубленості.
The Hollywood Reporter
Водночас нехитрому і провокаційному, стриманому та сміливому, фільму «Дівчисько», безсумнівно, вдається достукатися до аудиторії, не перетворюючись при цьому на показуху. Другий повнометражний фільм Селін Ш’ямми інтелігентно шукає відповіді на питання cприйняття підліткової ідентичності та приналежності.
Blog Critics

«17 ДІВЧАТ»

17 FILLES

комедія

Франція / 2011/ 90 хв.
Режисери: Дельфін Колен, Мюріель Колен
В ролях: Луїз Грінберг («Клас»), Роксана Дюран («Біла стрічка»), Жюльєтт Дарші

ТРЕЙЛЕР

http://www.youtube.com/watch?v=p6zZIsbdkGE

– Був представлений на тижні критиків Каннського МКФ
– Був представлений в програмі «Французькі революції» Лондонського МКФ

Коли  16-річна Сесіль дізнається, що «залетіла», вона не поспішає засмучуватись. Харизматична і популярна, Сесіль переконує себе та своїх однокласниць, що вагітність – довгоочікуваний пропуск до дорослого світу, де батьки не вказують, що робити, а молоді мами завжди розуміють своїх дітей. 17 школярок провінційного французького містечка вирішують завагітніти і мріють про життя у вільній материнській комуні. Фільм оснований на реальних подіях.

Дельфін Колен, Мюріель Колен / DELPHINE COULIN, MURIEL COULIN
режисери

Сестри  Дельфін та Мюріель Колен народились в Бретані, Франція.
Старша сестра Мюріель закінчила Школу Луї Люм’єра і працювала асистентом багатьох відомих режисерів, серед яких – Кшиштоф Кесьлевський, Акі Каурісмякі та Луї Маль. Вона також стала відомою як режисер-документаліст.
Дельфін Колен вивчала літературу та політологію. Після декількох років роботи сценаристом для мережі телеканалів Arte повністю присвятила себе літературі та кінематографу. Її перший роман про дорослішання і ефемерність життя Les Traces вийшов в 2001 р. і отримав схвалення критиків. Цим же темам був присвячений збірник оповідань Une seconde de plus, що вийшов в 2006 р.
Над своїми фільмами Дельфін та Мюріель Колен завжди працюють разом. «17 дівчат» – їхній перший повнометражний фільм. До цього сестри зняли кілька короткометражних робіт, що отримали безліч нагород на фестивалях у всьому світі.

Вибрана фільмографія
2011 – «17 дівчат» / 17 filles
2000 – Souffle (короткометражка)
1997 – Il faut imaginer Sisyphe heureux (короткометражка)

Дельфін та Мюріель Колен  про фільм «17 дівчат»:
«Дія відбувається в глухому містечку, де ні у кого немає майбутнього, але де є горизонт – горизонт безмежного океану. Люди виїжджають з таких місць через бажання вийти за межу. Ми хотіли показати простір між задушливим життям цих дівчаток та мріями, які навіювали їм широкі океанські далі.

ПРЕСА ПРО ФІЛЬМ «17 дівчат»
Режисерів, здається, надихнув фільм «Дівчата-самогубці», і вони додали
власне прочитання теми. Слідом за Софією Копполою та Селін Ш’яммою
(«Водяні лілії»), фільм «17 дівчат» витончено і талановито продовжує
історії про молодих дівчат, котрі страждають в своїх не дуже і «золотих» клітках.
Nisimazine
Покликана підняти брови у старшої аудиторії (і, можливо, інші частини тіла у хлопчиків-підлітків), ця вміло створена артхаусна «цукерочка», безсумнівно, матиме своє місце в міжнародному прокаті після прем’єри на Каннському Тижні критиків.
The Hollywood Reporter
«17 дівчат» зображає виключно естетичну, і тим не менш неймовірно проникливу версію сучасного підліткового бунту.
Fest21
У будь-кого, хто виріс в ті часи, коли позашлюбна підліткова вагітність була настільки ж бажаною, як ядерна війна, буквально відвисає щелепа, коли компанія 16-річних дівчат приходить до висновку, що це має бути чудово і весело (замість «абсолютно безглуздо» і «несвоєчасно») – народити і виховати своїх дітей в середовищі, подібному на жіночу комуну.
Screen

«ДАЛЕКО ПО СУСІДСТВУ»
QUARTIER LOINTAIN

комедія цікавих ситуацій

Франція, Німеччина, Бельгія, Люксембург / 2010/ 98 хв.
Режисер: Сем Гарбарскі
В ролях: Паскаль Греггорі («Життя в рожевому кольорі», «Королева Марго», «Жанна Д’Арк»), Джонатан Цассаі, Олександра Марія Лара («Контроль», «Читець»)

ТРЕЙЛЕР

http://www.youtube.com/watch?v=xWVhc5JOcsg

Томасу за 50, він сімейна людина, трохи втомлений від монотонного перебігу життя. Одного разу, повертаючись з відрядження, він плутає поїзд і опиняється в місті, де провів своє дитинство. Знепритомнівши від надлишку почуттів та спогадів, Томас, оговтавшись, виявляє, що час зробив стрибок на 40 років назад: вдома на нього чекають мати і батько, котрий ще не пішов з сім’ї, а в школі – друзі і дівчинка, в яку він був таємно закоханий. Так починається його неймовірна подорож у власне минуле – тільки от не зовсім зрозуміло, чи можна буде щось у ньому змінити. Фільм знятий за мотивами однойменного культового коміксу Хіро Танігучі, що став бестселером у Франції на початку 2000-х рр.

Сем Гарбарскі / SAM GARBARSKI
режисер, сценарист, актор

Народився в Німеччині в 1948 р. У 22 роки емігрував до Бельгії. З 1970 до 1997 рр. керував власним рекламним агентством. Зняв понад 50 рекламних роликів, багато з яких отримали призи на фестивалях в Каннах, Нью-Йорку та Лондоні. У 2004 році Гарбарскі дебютував в повнометражному кіно фільмом «Танго Рашевського», що був показаний на кількох фестивалях і отримав головний приз МКФ в Єрусалимі. Фільм Сема Гарбарскі «Ірина Палм зробить це краще» (2007) з Маріанною Фейтфул у головній ролі відзначений номінацією на кращий фільм і призом від газети Berliner Morgenpost на Берлінале 2007.

Вибрана фільмографія
2010 – «Далеко по сусідству» / Quartier lointain
2007 – «Ірина Палм зробить це краще» / Irina Palm
2003 – «Танго Рашевського» / Le tango des Rashevski

Сем Гарбарскі про  фільм «Далеко  по сусідству»
«Це історія про те, що могло би статися, якби у нас був шанс прожити заново важливі моменти нашого минулого. Чи могли би ми їх змінити? І, якщо так, то чи змінили би ми їх? З досвідом, який приходить у міру того, як ми проживаємо своє життя, ми по-іншому дивимося на речі. І це чудово, це сильно. Можливо, цей фільм – мій другий шанс (сміється). У кого в 14 не була таємницею закоханість, в якій боїшся зізнатись? У кого не залишилося невимовлених запитань для своїх батьків? У цьому фільмі я підняв всі ці питання. Але все ж ставити питання – це одна справа. Навчитися розуміти своїх батьків – зовсім інше … в цьому вся суть переходу від світогляду дитини до світогляду дорослого» (з інтерв’ю для CINeUROPA).

ПРЕСА ПРО ФІЛЬМ «Далеко  по сусідству»
Екранізація однойменного коміксу 1998-го року японського художника Хіро Танігучі, в якому режисер Гарбарскі переносить дію з післявоєнної Японії в післявоєнну Францію. Тут багато паралелей між Японією і Францією в питанні того, як травма Другої Світової Війни відбилася на окремих людях і сім’ях в цілому в післявоєнний період.
Nishikata Film Review
На відміну від інших історій про подорож у часі, в цьому фільмі немає епатажних спецефектів і навіть пояснення того, які саме містичні сили за цим стоять. Замість цього ми занурюємося у світ інтимних емоцій героя, котрого переповнюють почуття при зустрічі з людьми, котрих він давно втратив.
DeVilDead
Якщо постійно вправлятися в жанрі «зміни свою долю», то рідко вдається не впасти в сентименти. Але «Далеко по сусідству» – це і є рідкісне виключення. Герой, котрий помолодшав, тепер може заново все переграти, найголовніше – він знає все, що буде далі. Але й досвід може іноді підводити.
Review-films
Томас (головний герой) ніколи, втім, не забуває про те, що він – зрілий чоловік в своєму дитячому тілі, і ця невідповідність дає заряд для драматичної комедії – наприклад, коли він відмовляється розвивати роман зі своєю однокласницею, тому що вона неповнолітня, або коли він виявляє, що геть чисто забув алгебру.
Screen
«Далеко по сусідству» – це ностальгічна, але не дуже сентиментальна адаптація, досить смілива, щоб бути сумною і нищівною одночасно, вона в черговий раз довела, що комікси бувають не тільки про мужиків в колготках.