Показ фільму “Остання поїздка додому”

2 жовтня 2010 р., 16:00
Центр міської історії Центрально-Східної Європи (вул. акад. Богомольця, 6)

2 жовтня 2010 р. о 16.00 в Центрі міської історії відбудеться показ фільму “Остання поїздка додому” режисера Романa Крика.
Героями фільму є троє мешканців Кобильниці Волоської, яких у 1947 р. насильно переселели на Мазури в рамках операції “Вісла”. У фільмі виступають і інші депортовані (жителі Венгожева та околиць). Вони розмірковують про те, чи українці в Польщі, як національна меншина, мають шанс вижити, а також, чи акція “Вісла” завершилася успіхом, якщо виходити з того, що її основною метою була полонізація депортованих українців. Про це розмірковують також історики Гжегож Мотика з Польської Академії Наук та Михайло Козак з Перемишля.
Зйомки фільму відбувалися у липні 2010 р. в Кобильниці Волоській, Варшаві, Чесанові, Старому та Новому Люблинці, Великих Очах, Князях, Млинах, Наролю, Венгожеві, Гіжицьку, Круклянках, Оковізьні та Позезджу.
Повна версія фільму “Остання поїздка додому” вперше була презентована в Києві 21 вересня 2010 року.

Заголовок фільму: „Остання поїздка додому”
Тривалість: 49 хвилин
Режисер: Роман Крик, оператор: Олександр Ярмоленко, монтаж: Юрій Панін

Героями фільму є троє мешканців Кобильниці Волоської, які в 1947 р. були насильно переселені на Мазури в рамках операції „Вісла”. Семену Крику було тоді 22 роки, Катерині Бутрим – 17, Катерині Гниді – 10 років. Трійня переселенців – нині літніх уже людей – орендує туристичний караван, щоб 63 роки опісля, в протилежному напрямку, здолати переселенський шлях і провідати рідне село. В Кобильниці Волоській нинішні жителі Мазурів розповідають про те, як була організована акція „Вісла” в їхньому селі, розповідають про своє довоєнне життя, про своїх предків. Вони там, на рідній землі, зустрічаються з греко-католицьким єпископом, який теж народився в Кобильниці Волоській і був хрещений в місцевій церкві, а потім, у віці 2 років, був депортований з більшістю інших мешканців цього населеного пункту. Всі вони відвідують з молитвою місцеву церкву, яка нині є також костелом.
У фільмі виступають інші депортовані в рамках акції „Вісла” (жителі Венгожева та околиць). Вони розмірковують про те, чи українці в Польщі, як національна меншина, мають шанс вижити, а також, чи акція „Вісла” завершилася успіхом, якщо виходити з того, що її основною метою була полонізація депортованих українців.
Про це розповідає також Гжегож Мотика з Польської Академії Наук та історик з Перемишля, Михайло Козак. У фільмі виступає голова сільради Кобильниці Волоської, а також один з мешканців села, українець, який у 1947 р. випадково уникнув депортації. Маруся Хомин з Позезджа представляє у фільмі друге покоління українців народжених після акції „Вісла”, а Оксана Житка з Варшави – третє покоління.
Давидові Псалми співає диригент чоловічого хору „Журавлі”, Ярослав Вуйцік.
Фільм завершується ствердженням: в 1947 р. в рамках акції „Вісла” переселено 147 тисяч українців, а під час проведеного у 2002 р. переписі населення українцями назвали себе 27 тисяч осіб – громадян Польщі.

Запрошуємо всіх бажаючих на перегляд фільму.
Вхід вільний