Лекція Катерини Сліпченко «Нове українське кіно. Крига скресла?»

Українці дуже довго чекали на власне кіно. Майже все, що в 1991-2013 роках з’являлося вітчизняного кіновиробництва, радше підтверджувало, ніж заперечувало тезу про те, що українського кіно не існує.

2014 року вийшли у прокат кілька фільмів, жваво обговорюваних як у середовищі кінокритиків, так і серед звичайних глядачів. Українське кіно нарешті стало помітне як в Україні, так і на закордонних кінофестивалях. Яким воно є, це кіно: високої чи низької якості? актуальне чи неактуальне? Чи інтерес до нього зумовлений, власне, якістю, а чи зміною кута зору українських глядачів після Майдану?

Які перспективи подальшого розвитку кіновиробництва з огляду на старі/нові умови розвитку культури в Україні загалом?