Кіноклуб Олега Яськіва: «Я не боюся»

Зустріч та обговорення фільму Габріеле Сальваторе «Я не боюся». Фільм італійського режисера повертає настрій дитинства, хоча змістовно робить ще дорослішими.

Моторошна кримінальна історія, покладена в його основу, слугує лише тлом для оголення душі людини, емоційним простором для боротьби між добром та злом. Тому недаремно головним героєм фільму та книги, по якій він поставлений за романом відомого сучасного письменника Нікколо Аманніті, є хлопчик, який тільки починає відкривати світ: жорстокий, несправедливий і водночас прекрасний та привабливий.

Від того що побачить у світі хлопець, залежить те, якою людиною він виросте, залежить, на чиї шальки буде покладена ще одна людська душа: добра чи зла. Фільм, як і книга, розповідає про сміливість і дружбу, жорстокість і любов. Про те, як стають (або не стають) справжніми чоловіками, друзями. У кінематографі такі поняття рідко зустрічаються в одному творі та ще й майстерно передані. За силою сприйняття, правдою людських переживань даний фільм наближається до кращих творів великого письменника і Справжнього чоловіка Ернеста Гемінгвея.

Без перебільшення, фільм слід вважати обов’язковим для перегляду тим, хто хоче бачити більше, відчувати сильніше, стати кращим.

Доповнюють емоційну силу фільму чудова операторська робота Італо Петріччьоне та вражаюча музика Еззіо Боссо.