Кіноклуб Олега Яськіва: перегляд та обговорення фільмів Карлоса Саури

Карлос Саура – глибокий реаліст і водночас неперевершений поет пластики і музики Іспанії. Ніхто інший так послідовно не втілював у фільмах дух іспанського танцю та поезії.

Свого часу кінотрилогія “Криваве весілля”, “Кармен” і “Чаклунське кохання” здійснила революцію у кіно і стала першою успішною спробою передачі кіномови через танець і музику. Пізніше були “Фламенко”, “Танго” та “Іберія” – фільми, в яких режисер розвивав новаторський метод і водночас продовжував відкривати світові культуру і традиції Іспанії.

У цих фільмах майже відсутні діалоги, слова замінює танець, пристрасть передається через спів і танець. Значною мірою через фільми Саури світ відкрив для себе і продовжує пізнавати культуру фламенко.

Новий фільм Карлоса Саури “Фламенко, фламенко” – вершина творчості режисера у цьому жанрі. Бездоганний смак та відчуття міри заворожують і виривають зі світу реальності у світ пристрастей, музики і танцю. У фільмі зіграли всесвітньо відомі танцюристи і музиканти, в тому числі і гітарист Пако де Люсія.

Дивовижним вийшов і ще один новий фільм майстра – “Фадо”. У цьому фільмі Саура звертається до Португалії – одвічної сусідки-суперниці-партнера Іспанії – та розкриває душу їхнього національного музичного жанру фадо. Фадо – хоча й виплавлене під таким же гарячим піренейським сонцем, що й фламенко, але має самобутні та відмінні риси, обумовлені історією та культурою португальського народу. У ньому більше присутні африканські елементи, як у танці, так і у співі, більше карнавального темпераменту, елементів джазу, румби та еротичних мотивів. Але обов’язковою у фадо є поетична душа народу, який уміє кохати і страждати.