Кіноклуб Олега Яськіва: обговорення фільмів «Ліван» та «Шляхи ненависті»

Фільми, запропоновані для перегляду у кіноклубі, не про війну, а про людину на війні. Вони, будучи кращими зразками у своєму жанрі, насправді глибоко антивоєнні за філософією. У цих фільмах геополітика та пропаганда справедливо винесені за рамки важливості. І перед глядачем залишається сама людина, зі страхом та відвагою, слабкістю та силою, розгубленістю та впертістю.

«Ліван» ізраїльського режисера Самоеля Маоза – автобіографічна експресіоністична фреска про арабо-ізраїльську війну 1982 року. Драматична історія танкового екіпажу передає всі глибинні відтінки життя молодої людини на краю прірви. Підсилює кінематографічний ефект геніальна операторська робота, завдяки якій стирається межа між фікцією та реальністю, а вузький мікросвіт танка стає метафоричним образом ковчега апокаліпсису, у якому знаходять місце усі людські емоції.

Другий фільм, котрий подивимося, – це анімаційна короткометражна фреска про двобій льотчиків «Шляхи ненависті», створена режисером Даміаном Неновим у найкращих традиціях сучасної школи польської анімації. Цей короткий шедевр – метафора природи людської ненависті, яка, може й потрібна на війні, але водночас знищує саму людину.