До 120-ліття Олександра Довженка: «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра»

До 120-ліття Олександра Довженко Палац мистецтв спільно з Львівською обласною конторою прокату кінофільмів представляє добірку фільмів режисера.

«Ягідка кохання»

1926, 25 хв. звуковий
Автор сценарію і режисер Олександр Довженко.
У ролях: М.Крушельницький, М.Чардиніна-Барська, Д.Капка.

Перша режисерська робота Олександра Довженка.

Розповідає про незаконнороджене немовля, якого вперто хоче позбутися його «творець» перукар Жан Ковбасюк. Йому це вдається, але коли він дізнається, що мати дитини у народному суді спромоглась здобути аліменти, обіцяє бути гарним батьком. Все, що йому залишається — знайти дитину, якої він тільки-но з великими труднощами позбувся.

Фільм густо насичений карколомними трюками, комедійними ситуаціями та гонками. «Головним клоуном» фільму є Дмитро Капка, який навчався драматичного мистецтва уВаршаві під час дипломатичного відрядження, у якому перебував разом з Довженком. Переобтяжену довжелезними кадрами, затянуту 20-хвилинну картину врятовує монтажер Григорій Гричер-Чериковер.

Після цього фільму виникне талановитий дует: Довженко та Демуцький, який буде знімати разом ще декілька фільмів. «Ягідку кохання» Довженко не вважатиме своїм творчим доробком.

«Сумка дипкур’єра»

1927, 48 хв. німий
Режисер: Олександр Довженко
У ролях: М.Буюклі, А.Клименко, О.Довженко, Д.Капка.

В основу сюжету покладено історію трагічної загибелі радянського дипкур’єра Теодора Нетте.

Сумку радянського дипкур’єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля, що відпливає до Ленінграда й доставляють органам влади. Сюжет побудований на автентичному факті — збройному нападі за кордоном на радянських дипломатичних кур’єрів Теодора Нетте та Іоганна Махмасталя 26 лютого 1926 р.

Довженко був запрошений на постановку фільму завдяки знанню дипломатичного середовища. Під впливом німецької кінематографічної школи він наповнює фільм штампами, запозиченими з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Немало й обов’язкових для даного жанру «типів»: шпигунів, кокоток, агентів поліції, відвідувачів портових кабачків, джаз-бендів.

У цей час оператор Микола Козловський знайомить Довженка з прийомами кадрування. Здається, що режисер володіє технікою зображення, де є багато незвичайних ракурсів, нічних зйомок, експресіоністських ефектів (з використанням оптичних призм).

Тут же Довженко єдиний раз за всю кар’єру з’являється у ролі кочегара. У фільмі є такі кадри: інспектор Вайт пропонує кочегарові гроші, а той кидає їх йому межи очі. Дуже схожий випадок був у житті Довженка: зі своєї практики він розповідав, що приходив до нього одного разу на прийом якийсь тип з проханням допомогти грішми, бо він від більшовиківпостраждав. Навіть мав з собою рекомендаційний лист імператриці Марії Федорівни. Після прочитання Сашко «акуратно зложив листи й шпурнив їх дегенератові в обличчя», а потім вдарив кулаком об стіл і закричав…»

Фільм «Сумка дипкур’єра» був зроблений якісно, на рівні пригодницьких фільмів 1920-х років. Він був добре сприйнятий глядачем, дивились його залюбки і стрічка довго знаходилась в репертуарі. ЇЇ також демонстрували за кордоном. Але в ній ще не розкрився індивідуальний, особливий талант Довженка. Тай сам він назвав цей фільм «жалюгідною пробою пера».

Квитки:
Вартість — 15 грн
Пенсіонерам і дітям вхід вільний