Лекція поета і прозаїка Ігора Калинця «Богдан-Ігор Антонич. Молімося зорям дальнім»

Богдан-Ігор Антонич (1909 ─ 1937) ─ поет-містик, прозаїк, перекладач, літературознавець, а ще маляр, скрипаль і композитор. Писати вірші Б.-І. Антонич почав, навчаючись у гімназії в Сяноку. Продовжив, навчаючись в Університеті Яна Казимира (сьогодні ЛНУ ім. І. Франка).

1931 року вперше вийшла друком поезія Б.-І. Антонича у пластовому журналі «Вогні». За збірку «Три перстені» 1934 року отримав нагороду львівського Товариства письменників і журналістів. «Книгу Лева» було відзначено 1936 року премією Українського Католицького Союзу. Б.-І. Антонич відійшов у «дім за зорею» у 28 років. Посмертно були видані дві його збірки «Зелена меса» та «Ротації». Б.-І. Антонич залишається улюбленим поетом уже кількох поколінь.

Ігор Калинець ─ чільний представник «пізньошістдесятницької» генерації письменників та дисидентсько-самвидавного руху, почесний доктор ЛНУ ім. Івана Франка. Поетичну творчість Ігора Калинця хронологічно поділяють на два періоди: дев’ять книг, написаних перед ув’язненням 1972 року та вісім ─ написаних під час ув’язнення та на виселенні.

Відповідно було випущено два томи поезії Ігора Калинця ─ «Пробуджена муза» у Варшаві 1991 року та «Невольнича муза» у Балтиморі і Торонто 1991 року. Після ув’язнення замовк як поет і став «імпресаріо колишнього Ігора Калинця». 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімося зорям дальнім», написану 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Пише і публікує казки для дітей, готує перевидання власних поезій. Джерелами інспірацій Ігора Калинця є українське бароко й творчість Богдана-Ігора Антонича.