Виставка Тараса Кеба «Коляди»

«Як завше, найтепліші спогади родом з дитинства…
Коляди завжди зачаровували мене своєю казковістю і театральністю. На Святвечір вся родина збиралася у бабусі і дідуся. Морозне повітря іскрилось духом свята, сірий вечір освітлювався м’якою вовною з неба.
Я, малий, відчував, як всередині загоряється сильне відчуття приналежності до чогось казкового і, наче наяву, бачив своїх близьких предків, що поволі збиралися за багатим на страви столом. Вони обіймались, гомоніли, усміхались одне одному. І нам. Я вірив, що вони прийшли провести спільну трапезу, розповісти про давні часи, передбачити майбутнє, застерегти, підтримати і заспокоїти. Тоді я почувався затишно і безпечно. Коли вечеря закінчувалася, за вікном наростала метушня – галас голосів, музики і сміху. Я біг до вікна виглядати волохатого антипка, світлокрилого ангела, чудернацьких кіз і пастухів. Над ними усіма яскраво виблискувала Різдвяна зірка, ловлячи і відбиваючи мереживо блискіток, ненароком вихоплене у сніжинок, що падають. Це казкове дійство було найкращою подією, на яку я з нетерпінням чекав щоразу взимку. Кожна коляда, ніби маленька феєрія, повертала мене до міфічного світу, де нова радість стала, небо і земля торжествують, де народився Бог на санях, а сам Пан сіяє у злоті…» – ділиться дитячими спогадами митець.

Тарас Кеб – львівський художник, митець, що працює в живописі, графіці, декоративно-прикладному мистецтві та ін. Близькою для художника є стилістика примітивізму, арт-бруту та наївного мистецтва. Основною тематикою робіт є міф та міфологія, внутрішній світ художника-самоука, його особистість та емоції, процеси творення, стосунки такого митця та соціуму… Займається дослідженням примітивного мистецтва та наїву, як українського так і світового.

Локація: Школа зі с. Бусовисько