Виставка Тараса Кеба «Алекситимія»

Людина, як складна соціальна істота, наділена емоціями. Пережиття нею гострих соціальних явищ та подій, породжуючи велику кількість емоцій, занурює її у первісні чи первинні емоційні стани. Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога — як прояв потреб у самозбереженні; радість — це реакція задоволення від реалізації потреб; гнів — як наслідок обмеження потреби в рухах, вчинках. Народжуючись вони ростуть, змінюються та складають химерні поєднання, які важко визначити та описати. Крутяться в голові та вимагають зовнішнього прояву, вимагають імені.

Алекситимія (від грецького a — заперечення, lexis — слово, thyme — почуття) є нездатністю особи називати та визначати емоції, пережиті ним/нею самим/ою або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальну площину. Основною складовою частиною цього явища є емоція, (походить від французького emotion — «хвилювання», «збудження») – це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Тарас Кеб – львівський художник, творить на полотні та дереві в стилі примітивного мистецтва. В основу більшості його робіт лягли фольклористика, міфологія, давні традиції українців та різних народів.
З 2007 художник є учасником виставкок у галереях Львова та Києва. В роботі його надихають такі художники-примітивісти, як Марія Приймаченко, Никифор Дровняк, Анрі Руссо, Ніко Піросманашвілі, Іван Генералич. Місто, в якому він проживає з народження, для нього також є невичерпним джерелом натхнення.