Виставка «Шайкін»

Цей проєкт є результатом тривалого дослідження реставраторів, мікробіологів, мистецтвознавців, істориків та лінгвістів про львівського художника другої половини ХХ століття, котрий залишив свою особу анонімною, адже приховав себе за псевдонімом. Історія цих картин – оповідь про створений автором міф, у межах якого складно сказати точно, де реальні факти, а що є літературною уявою. До певної міри, це й випадок, коли можна стверджувати – біографія, як основа для великої чи малої історії автора часто стає джерелом деформації сприйняття художнього твору. Й мова не лише про пошук та «віднайдення», того, що насправді автор ані не вкладав, ані мимовільно не натякав. Спектр тем – від рефлексій над власним дитинством у повоєнному Львові, розповідей про спілкування у художньому середовищі 1960-1980-х рр. (зокрема, Михайлом Штейнбергом, Генріетою Левицькою, Володимиром Міллером, Григорієм Островським), описів психоделічних досвідів до алюзій на літературні тексти та художні твори модерністів та нонконформістів (наприклад, Марка Шагала, Михайла Ларіонова, Шолома Шварца та Михайла Рогінського). Чи це історія про побудову музею невідомого художника, чи це міф про львівського автора- ваґабунда, одного із Les Poètes maudits – це вже на розсуд глядача, однак, якщо б такого митця не було, його треба було б вигадати.