Виставка сатиричних рисунків у стилі картун Любомира Т. Винника

Музей ідей (вул. Валова, 18а)
11-24 вересня 2011 р.

Відбудеться виставка сатиричних малюнків Любомира Т. Винника. Митець працює у стилі картун (cartoon). На відкритті виставки відбудеться презентація книги Любомира Т. Винника «Quo imus?» (видавництво Merker Verlag, Lenzburg, Schweiz), а також виступ співаків коломийського Йодлерклубу „Галичина”, які співають у техніці йодлування із використанням альпійських горнів.

Картун (Cartoon) – назва сучасної карикатури. На відміну від традиційної, побутової, політичної, обходиться без пояснювальних і доповнюючих підписів і тексту.

Картун використовує великий набір міжнародних символів, що робить рисунок зрозумілим в усіх країнах світу Рисунки картуністів виразні і лаконічні.

«Картун» – це свого роду графічна притча, інтелектуальна і проблемна графіка. Пара-докс у тому, що малюнки картуністів, які створюють проблемну графіку, найчастіше не є смішними. Вони викликають у глядача гірку чи саркастичну посмішку.

Завдяки розвитку засобів масової інформації картуни набули більшого поширення, оскільки вони тісно пов`язані з журналістикою.

Довідка:
Любомира Т. Винника народився 7-го травня 1943 року на Івано-Франківщині

В Україні закінчив середню школу, студію образотворчих мистецтв (Горлівка), морську школу (Одеса) та отримав кінооператорське навчання на львівському телебаченні.

У Швайцарії закінчив Інститут Німецької Мови імені Ґьоте. Навчався дизайну у різних реклам-них аґенціях Цюріха, як напр. «Heimann Unicom» та американській DDB i GGK,

Ще будучи в Україні, у віці 14 років почав співпрацювати (1958 – 59 роки) з газетою «Труд строителя» на шахті Горлівка-Глибока. Працював фотографом, карикатуристом, писав на доручення редакції. У 1960 році вступив до морської школи в Одесі, а від 1962 по 1965 рік служив у Чорноморському флоті. В ці роки постійно малював та писав до флотських газет, а також для грузинської газети «Советская Адажария», Батумі. Мав індивідуальну художню виставку в Батумі, брав участь у виставках в Севастополі і Москві.

Від 1966 до 1968 року – літературний працівник районної газети «Радянська Верховина» (Надвірна, Івано-Франківщина). Співпрацює з обл. газетою «Прикарпатська Правда». У 1968 – 1970 рр. – співпрацівник львівської газети «Вільна Україна» та кінокореспондент львівського телебачення.

У вересні 1971 року емігрував до Польщі. Працював на посаді журналіста в варшав-ському журналі «Stolica». Інтенсивно співпрацював з варшавськими газетами та журналами «Polityka», «Perspektywy», «Za i Przeciw», «Hejnal Marjacki», «Nasze zdrowie», сатиричним жур-налом «Szpilki».

Від жовтня 1973 року проживає у Швайцарії. Працює як журналіст, ілюстратор, дизай-нер, карикатурист, фотограф, відеорепортер і перекладач для журналів: «Schweizer Beobachter», «Energie und Wirtschaft», «Annabelle», «Bilanz», «Gourmet», «Antike Welt», «Mayers Modeblatt», сатиричного журналу «Nebelspalter», газет «Tages Anzeiger», «Die Weltwoche», «Zürcher Unterländer», цюріхського журналу-місячника «Der Arbeitsmarkt», «Stadt Anzeiger», «Neue Zürcher Nachrichten», «Der Zürcher Bote», «Abendland», місячника «Pro Libertate», «Die Idee», «Pikom», швайцарського телебачення SF DRS Kanal S Plus, Bank Schweizerische Kreditanstallt, Reisekonzern «Hotelplan», PR-аґенцій Farner PR-Agentur, Leipziger & Partner PR-Agentur, Swiss-air, Zürich «Unique», Closomat AG, Stöhlker PR-Agentur і інші.

На доручення редакцій працював у країнах Близького Сходу. 14 років сповнював обо-в’язки присяглого перекладача в цюріхських судах та поліції до справ іноземців. Деякий час дописував для київського «Слова», пише і до нині для івано-франківської обласної газети «Га-личина» та коломийського тижневика «Коломийські ВІСТИ».

Автор книги «Quo imus?», видавництво Merker Verlag, Lenzburg, Schweiz, 2010. В остан-ні роки був заступником головного редактора швайцарської (німецькомовної) газети «Schwei-zerzeit». Нині – вільний журналіст, співпрацівник берлінської газети «Junge Freiheit».

Член Союзу Журналістів Швайцарії та Міжнародної федерації журналістів.

Нагороджений Золотою медаллю Європи за досягнення у мистецтві (Баден-Баден, Німеччина 1982 р.)

Мав 52 національні і міжнародні індивідуальні мистецькі виставки (Німеччина, Норвегія, Японія, Швайцарія, Італія, Грузія, Польща, Україна, Туреччина, Франція) – живопис, карика-тура-картун (Cartoon), колаж, рисунок, фотографія. Численні художні праці зберігаються в картинних галеріях (Сartoons Museum, Basel та Polska Galeria Narodowa, Warszawa) та в приват-них колекціонерів Європи.

Про книгу Любомира Винника «Quo imus?»

Книга не подає читачеві якихось рецептів чи розв’язок щоденного буття, автор дале-кий від того, щоб пророкувати майбутнє. Тому не випадково книжка починається і за-кінчується запитанням. На висновок повинен дозволити собі сам читач, після того, як перебреде через 228 сторінок «Quo imus?». Сатиричні спостереження Любомира Т. Винника – це його власні спостереження, вихоплені з поставленого на голову світу, а в ньому – сучасного Homo sapiens.

Формат книги: 170 х 210 мм. Обкладинка тверда, (Hardcover) ламінована. Друк оф-сетний, 45 цілосторінкових ілюстрацій, 43 з них – кольорові. Передмова – пера голов-ного редактора швайцарського сатиричного журналу «Nebelspalter» Вернера Маєра. Книга складається з чотирьох розділів: памфлети, фейлетони, карикатури та афоризми.